Українська література » Фантастика » Темна матерія - Блейк Крауч

Темна матерія - Блейк Крауч

Читаємо онлайн Темна матерія - Блейк Крауч

Я розгублений.

Виснаження навалюється на мене з такою силою, що сон здається бажанішим за воду.

Я дивлюся на Аманду. У блакитному світлі її риси холодні, але прекрасні.

У неї переляканий вигляд.

— Ти ще не голодний?

— Та не дуже.

— Мені страшенно хочеться пити, але ж нам треба берегти воду, правда?

— Так, я думаю, це не завадить.

— Я зовсім дезорієнтована, і з кожною секундою стає дедалі гірше. Я виросла в Північній Дакоті, і у нас там часто бували оті дикі хуртовини. Біла імла. Ти їдеш по рівнині, і тут здіймається такий вітер, що ти стаєш цілковито дезорієнтований. Так дме, що голова йде обертом тільки від того, що дивишся у вітрове скло. Тоді треба з’їхати на узбіччя дороги й перечекати. І коли сидиш отак у холодній машині, здається, що це вже кінець світу. Отак я почуваюся зараз.

— Мені теж страшно. Але я саме намагаюся знайти якесь рішення.

— Як?

— Ну, для початку треба точно визначити, скільки «коридорного» часу дає нам цей препарат. Аж до хвилини.

— І наскільки ти хочеш завести таймер?

— Якщо, як ти кажеш, у нас є близько години, тоді наш дедлайн — дев’яносто хвилин на твоєму годиннику. Тобто, тридцять хвилин, поки подіє препарат, плюс шістдесят хвилин самої його дії.

— Я важу менше за тебе. А що, як він діятиме на мене довше?

— Це не має значення. Як тільки препарат перестає діяти на когось із нас, ця людина декогерує квантовий стан і цим самим руйнує коридор. Про всяк випадок давай починати відчиняти двері на відмітці вісімдесят п’ять хвилин.

— А що ми хочемо знайти?

— Світ, який не з’їсть нас живцем.

Вона зупиняється і дивиться на мене.

— Я знаю, що насправді ти не будував цей куб, але, схоже, ти трохи розбираєшся в тому, як це все працює.

— Послухай, все це настільки за гранню того, що я міг би...

— Тобто, це означає: «Ні, не маю жодного уявлення»?

— Про що ти питаєш мене, Амандо?

— Ми заблукали?

— Ми збираємо інформацію. Ми працюємо над вирішенням проблеми.

— Але проблема в тому, що ми заблукали. Так?

— Ми проводимо дослідження.

— Боже мій!

— Що таке?

— Я не хочу решту свого життя тинятися цим безкінечним тунелем.

— Я цього не допущу.

— Яким чином?

— Ще не знаю.

— Але ти працюєш над цим?

— Так. Я працюю над цим.

— І ми не заблукали.

Ми заблукали, та ще й як. Буквально бродимо в порожнечі між світами.

— Ми не заблукали.

— Добре, — вона всміхається. — Тоді я поки що не буду втрачати глузд.


Якийсь час ми йдемо мовчки.

Металеві стіни гладкі й безликі, нічим не відрізняються одна від одної. Ще... Ще... Ще...

Аманда питає:

— Як ти думаєш, до яких світів ми реально маємо доступ?

— Та ось якраз ламаю собі цим голову. Припустімо, що мультивсесвіт почався із єдиної події — Великого Вибуху. Це відправна точка, основа стовбура найвеличезнішого, найрозлогішого дерева, яке можна собі уявити. Ось розгортається час, і матерія починає організовуватися в зірки й планети в яких завгодно поєднаннях, і в нашого дерева виростають гілки, а з тих гілок виростають ще гілки, і так далі, і так далі, аж поки через чотирнадцять мільярдів років десь у майбутньому моє народження не випустило новий пагін. І з цього моменту кожен вибір, який я зробив чи не зробив, дії інших людей, які вплинули на мене, усе це спричинило нові розгалуження, появу безкінечного числа Джейсонів Дессенів, що живуть у паралельних світах, причому якісь із них дуже схожі на той, який я називаю «домом», а якісь просто запаморочливо інші.

Усе, що може статися, станеться. Усе. Тобто, десь у цьому коридорі існує версія тебе й мене, які так і не дісталися до куба, коли ти намагалася допомогти мені втекти. І тепер нас десь мордують, або вже вбили.

— Дякую за моральну підтримку.

— Могло бути й гірше. Я не думаю, що ми маємо доступ до всього обширу мультивсесвіту. Тобто, якщо існує світ, де сонце вже перегоріло, як тоді, коли на Землі з’явилися прокаріоти — первісні форми життя, то я не думаю, що якісь із цих дверей відчиняться в такий світ.

— Отже, ми можемо зазирати тільки в ті світи...

— Ризикну припустити, що в ті світи, які перебувають поруч з нашими. Світи, які розділилися в якійсь

Відгуки про книгу Темна матерія - Блейк Крауч (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: