Екст - Геннадій Обушній
Хто знає, як розвивалися б події в штатній ситуації? Через скільки серій експериментів, спостережень і часу люди зважилися б піддати ризику добровольців? Неможливо бути впевненим у чомусь на всі сто, особливо в мікробіології та генетиці. Можливо, це розтягнулося б на століття. Але втрутилася її величність Любов. Люди в черговий раз вчинили алогічно, і нове колесо життя закрутилося в новому світі.
І знову питання: чи випадково? І чи випадкова роль ньюфаундленда Мака в цій історії? Кожен сам собі філософ і побачить в будь-якій події те, що захоче і зможе. У будь-якому випадку цей хитрющий пес отримав своє: живих теплих господарів, з якими можна спілкуватися, грати й дружити.
Вони стали першими чистими, як почали називати тих, хто живе в місцевій атмосфері, на відміну від нечистих, що живуть в ізольованій станції. Кілька місяців ця пара була унікальною і щодня проходила обстеження. Всі з хвилюванням чекали результатів, і найбільшою радістю була відсутність патологічних змін.
За десять місяців Юліко народила дівчинку. Як назвали? Звичайно, Єва. Цей випадок прискорив хід всіх подій.
Група монтажників була відправлена на півроку раніше й почалося гарячкове будівництво на Альфі. А через рік у марсіанській мережі на головних сторінках відкрито з’явилося оголошення такого змісту:
«Республіка Марс проводить набір кандидатів для роботи на віддаленій дослідницькій станції. Термін відрядження 10 років. Робота пов’язана з ризиком неповернення.
Вимоги до кандидатів:
1. Вік 25-40 років.
2. Обов’язкове проходження медкомісії.
3. Професії: мікробіологи, агротехнологи, планетологи, океанологи, лікарі, ветеринари, будівельники, техніки для обслуговування обладнання, електронщики.
4. Віротерпимість».
У наступні роки стосунки Республіки з Землею пройшли різні стадії. В 2032 році їх можна назвати двома словами: холодна війна. Контакти впали практично до нуля. Нових каральних експедицій Земля поки що не організовувала. Але Комітет Республіки знав, що причина тому проста: на Землі гарячково вдосконалювали гравіприводи на базі отриманих технологій Вулика і власних розробок. Та й останній демонстративний відліт М10 з Паростка на дикому прискоренні, що не полишає шансу нічому живому, теж відіграв свою роль.
Комітет уже не тримався за Марс. Новий світ Альфи поглинав усі зусилля крихітної республіки, тому вплутуватися ще і в протистояння з Землею виглядало безглуздим.
Прощай, Земле
Зваживши всі «за» і «проти», Комітет направив на початку 2033 року дипломатичну місію на Землю і погодився з 01 січня 2034 року відкрити Марс і прилеглий простір для земних кораблів. Натомість земляни погодилися відновити постачання обладнання на замовлення Республіки. Відносини Вулика й Землі стали відносно стабільними. У Вашингтоні, Брюсселі й Токіо були відкриті консульства Республіки.
01 січня 2034 року прибув конвой кораблів з Землі, але на Марсі до цього часу залишилася зовсім невелика республіканська команда, і та полетіла через два тижні, познайомивши прибулих з обстановкою. На питання, де інші, земляни отримали ухильну відповідь: перебралися на іншу базу. Куди? Поки що таємниця.
Земляни особливо не сумували з приводу зниклої республіки. Вони нарешті виготовили гарні гравіприводи і миттєво зайнялися реальною приватизацією об’єктів Сонячної системи. Але корупція є невід’ємною частиною земної культури, і ще вчора надсекретні технології були швидко продані й перепродані і так само швидко викладені в інтернет.
На ринку оперативно з’явилися дешеві китайські приводи, які монтувалися на будь-які корпуси, і виходив апарат, названий «банкою». Дуже популярними були примітивні надувні конструкції типу Бігелоу. Фактично розпочався другий Дикий Захід, тільки в космічних масштабах.
Провідні космічні країни спробували створити систему управління космічним рухом, але десятки тисяч авантюристів просто проігнорували такі наміри. Тоді влада почала перехоплювати банки на злеті й садити, а при непокорі їх просто збивати. Кілька сотень смертей призвели до того, що знайшлися країни, що оголосили своє небо відкритим (за помірну ціну, зрозуміло). Такий собі офшор. І якщо над Європою і Північною Америкою був порядок, то над іншою частиною суші панувала анархія.
Першим наслідком небаченого злету космічної приватної ініціативи стала страхітлива фінансова криза. Космічне золото добило валютно-фінансову систему, що трималася на волосині після краху нафтогазової промисловості. Постала необхідність у новому загальному еквіваленті вартості чомусь наявному тільки на Землі.
Повернулися до добре забутого старого і ввели «хлібний кредит»: еквівалент 5 кілограмів борошна визначеної якості. Проти цього почали протестувати країни, які не виробляють зерно. А в ООН їх абсолютна більшість.
Дуже швидко під виглядом боротьби із загрозою безпечному повітряно-космічному руху весь повітряний простір поділили на протекторати і врешті-решт залишилося чотири фактично імперії (Американський Союз, Росія, Китай, Японія), до них додався ще Африканський Союз, що відкотився на сотні років. Країни-протектори почали жорстоку збройну боротьбу з космічними піратами. Підстава — порушення прав приватної власності на небесні тіла, незаконний видобуток, контрабанда, створення аварійних ситуацій. Особливу жорстокість виявляли служби охорони великих приватних корпорацій.
Формально Рубікон було перейдено, коли патрульний шаттл компанії Солар Минералс розстріляв банку з палестинським екіпажем, що колупав у Троянцях невеликий астероїд, набитий молібденом. Араби встигли передати повідомлення про напад, і пірати, які отримали прізвисько спейсери і яких було вже близько півмільйона, відповіли адекватно. Оголосили про незалежність, зуміли захопити й утримати Марс, а з часом і блокувати Землю. Війна війною, але якась торгівля з Землею йшла, офіційно купувалося продовольство і запчастини. Контрабандою йшло все інше. Сонячна система обросла базами бункерування, факторіями, борделями і салунами. Все було переповнене зброєю, яка пускалася в хід без роздумів.
Усередині простору, зайнятого спейсерами, сформувалася система практично незалежних зон, названих патчами (клаптиками). Фактично це незалежні держави, величезні за об’ємом і малі за населенням. Спочатку вони формувалися за приблизно етнічною ознакою: грінго, латиноси, африканці, слов’яни, араби, китайці.
Абсолютно логічно патчі прив’язалися до більш-менш великих небесних тіл або цікавих астероїдів з відносно стабільними орбітами. Економіка спільноти спочатку була збиральною і будувалася на натуральному обміні. Тому найчисленніші й багаті патчі виникли в головному поясі астероїдів і в групах Греків, Троянців і Хільд. Потім виникли патчі Юпітера, Сатурна і Нептуна. Наступними стали сміливці, які намагалися зачепитися за Койпера. Але й досі вони залишаються одинаками. Нічого серйозного поки що там не виникло.
Життя вільного племені спейсерів вирує головним чином в смузі від Венери до Сатурна. Патчі будувалися за класичними перевіреними схемами. За відчайдушними ризиковими екіпажами і одинаками рухалися торгівці. Виникли факторії, що скуповували здобич і пропонували найнеобхідніше: енергію, повітря, воду, їжу, і звичайно ж, розваги.
Потім була неминуча епоха кривавих зіткнень і розбою, яка тривала майже двадцять років. Нарешті зібрався Конгрес патчів і прийняв декларацію про Асоціацію спейсерів і статус Марса.