Марсіянин - Енді Вір

Я прочитав його п’ятдесят разів поспіль. Агов, не сприйміть мене неправильно, я зовсім не мамине дитятко! Я дорослий чоловік, котрий лише іноді одягає підгузки (у скафандрі без них не можна). І цілком по-чоловічому тримаюсь за неніного листа. Я ж не якийсь сисунець, який сумує за домівкою у літньому таборі.

Я ходжу до ровера п’ять разів на день щоб перевірити пошту. Вони можуть надіслати повідомлення з Землі на Марс, але не можуть подолати решту 10 метрів до Габу. Та нічого, мені нема чого скаржитись. Мої шанси вижити у цих умовах тепер значно більші.

Останні новини кажуть, що вони вирішили проблему ваги на МПЧ Аресу 4. Коли вони сядуть тут, вони скинуть теплові щити, усі прилади життєзабезпечення і кілька пустих баків. Відтак вони зможуть узяти сімох (команда Аресу 4 плюс я) до самої Сціапареллі. Вони вже працюють над моїми завданнями для операцій на поверхні. Це ж круто, хіба ні?

Ще одна новина - я вчу абетку Морзе. Чому? Тому що це наша запасна система спілкування. НАСА вирішило, що багаторічний зонд не найнадійніший варіант для єдиного засобу зв’язку.

Якщо Патфайндер зіпсується, я писатиму камінням, котре НАСА бачитиме через супутники. Вони не зможуть відповісти, та хоча б матимемо однобічний зв’язок. Чому код Морзе? Тому що багато легше робити із каміння крапки та риски ніж букви.

Це лайновий спосіб спілкування. Надіюсь, що він не знадобиться.

Усі хімічні реакції завершились, лист стерилізували та доправили у чисту кімнату. Там працівник відрізав скраєчку смужку. Порізавши цю смужку на квадратики, він піддав кожного з них серії ретельних тестів.

Після проходження перевірок, з листа вирізали потрібну форму. Краї наклали один на одного, прошили і проклеїли смолою. Чоловік з планшетом зробив остаточну інспекцію, незалежно перевіривши розміри, а потім затвердив дозвіл на використання цього полотна.

Надокучливі ботаніки неохоче визнали, що я здійснив чудову роботу. Вони згодні, що у мене їжі вистачить на 900 днів. Зважаючи на це НАСА конкретизувало деталі місії постачання.

Спочатку вони працювали над відчайдушним планом доправлення зонду сюди до 400-го Солу. Але я купив своєю картоплею ще 500 Солів життя, тому вони отримали більше часу на розробку.

Зліт буде наступного року протягом Перехідного вінка Гомана (прим.п., у небесній механіці Перехідна орбіта Гомана - це еліптична орбіта для переходу між двома коловими орбітами з різними радіусами, які перебувають в одній площині. Також у тексті говориться про вікно, тобто про період часу, коли є найсприятливіші умови для злету космічного човна), і на шлях сюди знадобиться майже 9 місяців. Зонд прибуде приблизно 856-го Сола. У ньому буде вдосталь їжі, додатковий оксигенатор, відновлювач води і система зв’язку. Точніше, три системи зв’язку. Гадаю, вони не хочуть ризикувати з моєю звичкою опинятись поряд, коли радіо ламається.

Сьогодні отримав першого е-листа з Гермеса. НАСА до того обмежувало прямий контакт між нами. Певно вони боялись, що я скажу щось на кшталт: “Ви довбодзьоби, покинули мене на Марсі!” Я розумію, що команда була здивована почувши привида з їхньої минулої місії на Марс, але ж годі! Іноді я бажаю, щоб НАСА менше було схожим на матусю. Хай там як, вони врешті дозволили один е-лист від Мартінеза:

Любий Уотні, шкода, що ми покинули тебе, але ти нам не подобаєшся. Ти увесь такий розумник. А на Гермесі без тебе значно просторіше. Нам доводиться по черзі виконувати твої завдання, але ж це просто ботаніка (не зовсім наука), то ж нічого складного. Як тобі Марс?

Мартінез.

Моя відповідь:

Любий Мартінезе, на Марсі усе гаразд. Коли мені стає самотньо, я згадую ту спекотну ніч з твоєю матусею. Як справи на Гермесі? Обмежено та клаустрофобно? Учора я вийшов назовні і оглядав величезні видноколи. Скажу тобі, Мартінезе, вони - нескінченні!

Уотні.

Працівники охайно склали лист і помістили його у заповнену аргоном ємність для транспортування. Чоловік з планшетом роздрукував бирку і наліпив її на пакунок. “Проект Арес 3; Полотно Габу; Лист АЛ102.”

Пакунок завантажили у чартерний літак, який полетів на базу Повітряних сил Едвардс у Каліфорнії. Політ чинили на ненормально великій висоті, з величезною витратою пального, тільки щоб впевнитись, що політ буде рівномірним.

Після прибуття пакунок спеціяльним конвоєм відвезли у Пасадену. Прибувши туди, він був доправлений у Білу кімнату ЛРР для збирання зонду. Впродовж наступних 5 тижнів інженери у білих трико збирали Запаси 309. У ньому був пакунок з АЛ102 та пакунки з іншими 12 полотнами Габу.

Уже скоро буде пора збирати другий врожай.

Чудово!

Хочеться мати солом’яного бриля та підтяжки.

Моє повторне засівання картоплі пройшло вдало. Вже видно, що рослини на Марсі родять дуже рясно, дякувати обладнанню навколо мене вартістю мільярди доларів. Тепер у мене є 400 здорових картопляних кущів, на кожному з яких росте багато поживних бульбок для приємних вечерь. Я зберу їх вже за десять днів!

І цього разу я не саджатиму їх знову як насіння. Це мої харчові запаси. Повністю натуральна, органікова, вирощена на Марсі картопля. Не щодня чуєш про так, правда?

Можливо вам цікаво як я їх зберігатиму. Не можна просто скласти їх у купу - більшість їх зіпсується до того часу, коли я захочу з’їсти їх. Натомість я зроблю те, що неможливо на Землі: викину їх назвоні.

Більша