Марсіянин - Енді Вір
- Ти випалюєш СОМ? - спитав Фоґель.
- Не знаю, чи спрацює. Ми перекидаємось не дуже швидко, - сказав Мартінез. - Думаю, він сповільнюється…
- Аеродинамічні покришки будуть автоматично викинуті, - сказав Фоґель. - Зліт буде з підкиданнями через три дірки у боці човна.
- Дякую за підказку, - сказав Мартінез, підтримуючи горіння дивлячись за показами нахилу. - Нумо…
- Все ще 13 градусів, - доповіла Джогансен.
- Що у вас там коїться? - радіювала Ллюїс. - Ви затихли. Відповідайте.
- Напоготові, - відповів Мартінез.
- 12,9 градусів, - сказала Джогансен.
- Це діє, - сказав Фоґель.
- Поки що, - сказав Мартінез. - Не знаю, чи вистачить маневрового палива.
- 12,8 зараз, - повідомила Джогансен.
- Паливо СОМ на 60 відсотках, - сказав Бек. - Скільки тобі треба, щоб стикуватись з Гермесом?
- 10 відсотків, якщо я ніде не нагімнякаю, - сказав Мартінез, виправляючи кут упора.
- 12,6, - сказала Джогансен. - Ми хилимось назад.
- Або вітер наразі трохи стих, - додав Бек. - паливо на 45-и відсотках.
- Є ризик пошкодження сопел, - застеріг Фоґель. - СОМ не розрахована на тривалу роботу.
- Я знаю, - сказав Мартінез. - Я можу стикуватись і без носових сопел, якщо треба.
- Майже там… - сказала Джогансен. - Гаразд, ми перетнули 12,3.
- Вимикаю СОМ, - попередив Мартінез, припиняючи горіння.
- Все ще хилимось назад, - сказала Джогансен. - 11,6… 11,5… тримаємось на 11,5.
- Паливо для СОМ на 22-х відсотках, - сказав Бек.
- Так, я бачу, - відповів Мартінез. - Цього вистачить.
- Капітане, - радіював Бек. - Ви повинні негайно потрапити на човен.
- Згоден, - радіював Мартінез. - Його вже нема, мем. Уотні нема.
Четверо членів команди чекати на відповідь капітана.
- Прийнято, - нарешті відповіла вона. - Вже йду.
Вони лежали у тиші, пристебнуті до своїх фотелів і готові до злету. Бек поглянув на пустий фотель Уотні і побачив. що Фогель робить те ж саме. Мартінез запустив самоперевірку рушіїв носової СОМ. Вони більше не були безпечними для користування. Він відмітив пошкодження у своєму журналі.
Запрацював шлюз. Знявши скафандра, Ллюїс дісталась льотної кабіни. Мовчки пристебнулась до фотеля. На її обличчі - замерзла маска. Лише Мартінез наважився заговорити.
- Готовий до злету, - сказав він тихо.
Ллюїс заплющила очі та кивнула.
- Даруйте, капітане, - сказав Мартінез. - Ви маєте уголос…
- Злітай, - сказала вона.
- Так, мем, - відповів він, вмикаючи послідовність.
Зі злітної платформи вискочили утримувальні клямри і впали на землю. За кілька секунд спалахнули пірозапали попереднього запалювання, запалюючи головний двигун, і МЗЧ полетів угору.
Човен повільно здобувався на швидкості. Упродовж цього боковий вітер здував його з курсу. Вчуваючи цю проблему, злітне програмне забезпечення нахилило човен щоб протидіяти вітрові.
Зі згоранням палива човен легшав, а прискорення зростало. Піднімаючись на експоненційній швидкості, апарат швидко досяг максимального прискорення. Обмеження визначалось не потужністю човна, а слабкими людськими тілами всередині.
Коли човен злітав, відкриті СОМ порти зробили свою справу. Човен жахливо здригався, підкидаючи членів команди у їхніх фотелях. Мартінез та злітне програмне забезпечення обмежували струси, але це була постійна борня. Як атмосфера ставала рідшою, турбулентність зменшувалась і нарешті зникла зовсім.
Несподівано все заспокоїлось. Завершилась перша ступінь. Декілька секунд команда відчувала невагомість, відтак їх знов втисло у фотелі з початком другої ступіні. Ззовні падала вже пуста перша ступінь, щоб розбитись десь на невідомому терені планети унизу.
Друга ступінь винесла човен ще вище, на низьку орбіту. Це тривало менше часу ніж масивна перша ступінь та значно спокійніше, спадало майже на політ за інерцією.
Зненацька двигун вимкнувся, а какофонію змінила гнітюча тиша.
- Головний двигун вимкнуто, - сказав Мартінез. - Час злету: 8 хвилин. 14 секунд. Курс на перехоплення Гермесу.
Зазвичай успішний зліт викликав святкування. Цього разу він заробив лише на тишу, яку порушувало тихе схлипування Джогансен.
Чотири місяці потому…
НАСА ненавидить марнувати час. Подорожі на і з Марса були такими ж завантаженими роботою, як і операції на поверхні. Команда майже впоралась із планом робіт. Розклад було складено для шістьох, а не п’яти.
Бек намагався не думати про болючу причину, через яку він робив експерименти з вирощуванням рослин у невагомості. Він занотував розмір і форму листя папороті, зробив світлини і записи.
Після завершення свого плану на день він глянув на свого годинника. Саме вчасно. Скоро закінчиться робитись резервна копія даних. Він проплив повз реактор до драбини у Напівконус-А.
Рухаючись вздовж драбини ногами вперед небавом мусив схопитись за неї, бо став відчувати дію відцентрової сили човна, що обертався. Коли досяг Напівконуса-А, на нього діяло 0,4g.