Друга фундація - Айзек Азімов

– Будь ласка. Моя дружина он там… – Він указав пальцем.

– Генто, – заревів полісмен, і коли до нього підійшов ще один чоловік у формі, сухо сказав: – У вбиральні ще одна дама, клянуся Галактикою. Це місце, мабуть, переповнене ними. Запиши її прізвище.

Він тицьнув пальцем у запис в документах:

– Із вами ще хтось є?

– Моя племінниця.

– Про неї тут не згадано.

– Вона прилетіла окремо від нас.

– Де вона? Ага, зрозуміло. Запиши ім’я племінниці, Генто. Як її звати? Запиши – Аркадія Палвер. Залишайтеся тут, Палвере. Гаразд, із жінками потім з’ясуємо.

Тато чекав дуже довго. А потім побачив, як до нього прямує Мама, міцно тримаючи за руку Аркадію, а за ними крокують полісмени.

Вони зайшли у квадрат, де стояв Тато, і перший запитав:

– Ця стара горлопанка – ваша дружина?

– Так, сер, – примирливо відповів Тато.

– Тоді вам краще сказати їй, що в неї будуть проблеми, якщо вона розмовлятиме з поліцією Першого Громадянина у такому тоні. – Він сердито розпростав плечі. – Це ваша племінниця?

– Так, сер.

– Мені потрібні її документи.

Дивлячись на свого чоловіка, Мама ледь помітно, але суворо похитала головою.

Запала коротка пауза, а відтак Тато кволо всміхнувся:

– Не думаю, що можу вам чимось допомогти.

– Що ви хочете цим сказати? – Полісмен вимогливо простягнув руку: – Передайте мені документи.

– Я ж вам сказав, що є торговим представником фермерського кооперативу на Калгані. Я акредитований урядом Калгана як іноземець, і це доводять мої документи. Я вам їх уже показував, а тепер хочу лише одного, щоб ви дали нам спокій.

На якусь мить полісмен отетерів.

– Я повинен побачити ваші документи. Це наказ.

– Ідіть геть, – раптом втрутилася Мама. – Коли буде потрібно, ми вас покличемо… Ото вже тупаки!

Полісмен стиснув губи.

– Стережіть їх, Генто, а я збігаю за лейтенантом.

– Ногу не зламай! – крикнула йому вслід Мама. Хтось засміявся, а потім відразу ж замовк.

Обшук добігав кінця, і натовп уже почав хвилюватися. Від моменту, коли почав опускатися енергетичний бар’єр, минуло сорок п’ять хвилин, а це вже занадто навіть для найкращих намірів. Тому лейтенант Дірідж поспішав, пробираючись крізь натовп.

– Оця дівчинка? – втомлено запитав він. Чоловік глянув на неї. Вона явно відповідала опису. І весь цей шарварок через дитину! Достоту, наче про ось цю.

– Ваші документи, будьте ласкаві? – попросив він.

– Я вже пояснив… – почав було Тато.

– Я знаю, що ви вже пояснювали, але перепрошую, – сказав лейтенант, – у мене є наказ, і я нічого не можу вдіяти. Якщо ви хочете висловити протест, можете зробити це пізніше. А зараз за потреби я можу застосувати силу.

Запало мовчання. Лейтенант терпляче чекав. Зрештою Тато хрипко сказав:

– Дай мені свої документи, Аркадіє.

Аркадія панічно захитала головою, але Тато повторив:

– Давай, не бійся.

Вона безпорадно простягнула свої документи. Тато покрутив їх у руках, уважно роздивився і простягнув офіцеру. Лейтенант своєю чергою теж уважно їх проглянув. Потім звів очі і довго дивився на Аркадію, аж поки різким рухом не закрив паспорт.

– Усе в порядку, – сказав він. – Відбій, хлопці.

Приблизно за дві хвилини ґрати зникли, а голос у гучномовці сповістив, що все закінчено. Юрба, яка знову відчула свободу, загомоніла.

Аркадія бурмотіла:

– Як… як…

Тато приклав палець до губ:

– Тсс. Нічого не кажи. Краще ходімо до корабля. Незабаром виліт.

На кораблі вони мали окрему каюту і столик в їдальні. Коли від Калгана їх відділяло вже два світлових роки, Аркадія нарешті знову зважилася запитати про те саме:

– Але ж вони гналися за мною, містере Палвер, і в них мав бути детальний опис моєї зовнішності. Чому він дозволив мені піти?

Тато широко усміхнувся, сидячи над своїм ростбіфом:

– Ну, Аркадіє, дитинко, це було просто. Коли працюєш з агентами, покупцями та конкурентними кооперативами, то можна навчитися деяких трюків. У мене для цього було двадцять років або й більше. Розумієш, дитинко, коли лейтенант розгорнув твій паспорт, він знайшов усередині складену банкноту у п’ятсот кредитів. Просто, чи не так?

– Я вам поверну… Чесно, в мене багато грошей.

– Годі, – на широкому обличчі Тата з’явилася спантеличена усмішка, – ми ж земляки…

Аркадія заспокоїлася.

– А якби він узяв гроші і заарештував мене? А потім ще й звинуватив у підкупі.

– І відмовився би від п’ятиста кредитів? Дівчинко, я знаю цих людей краще, ніж ти.

Але Аркадія знала, що це не так. Не цих людей. Тієї ночі, лежачи в ліжку, вона довго міркувала над цим, розуміючи, що жоден хабар не завадив би лейтенанту поліції схопити її, якби це було заплановано. Вони не хотіли ловити її, але все ж вжили всіх необхідних заходів.

Чому? Щоб переконатися, що вона полетіла? Через Трентор? І чи не була ця нетямуща і м’якосерда пара лише знаряддям у руках Другої Фундації – настільки ж безпорадним, як і вона сама?

Вони мали такими бути! Чи були?

Усе це марно. Як вона може боротися з ними? Хай би що вона робила, виходило, що вона робить лише те, що хотіли від неї ці жахливі, всемогутні істоти.

Але вона повинна їх перехитрувати! Повинна! Повинна!

Повинна!

16. Початок війни

Із невідомої населенню Галактики причини чи низки причин, в епоху, про яку йдеться, Стандартний міжгалактичний час прийняв за свою основну одиницю виміру секунду, тобто часовий проміжок, упродовж якого світло долає відстань у 299 776 кілометрів. 86 400 секунд довільно дорівнювали Стандартному міжгалактичному дню, а 365 таких днів – одному Стандартному міжгалактичному року.

Чому 299 776? Або 86 400? Або 365?

«Традиція», – кажуть історики, ухиляючись від відповіді. «Через таємничу і загадкову числову комбінацію», – кажуть містики, сектанти, нумерологи, метафізики. «Тому що всі ці цифри пов’язані з даними про періоди обертання довкола своєї осі і довкола Сонця тієї єдиної планети, що була прабатьківщиною людства», – стверджує жменька людей.

Проте навряд чи комусь була відома істина.

Та як би там не було, але дата, коли крейсер Фундації «Гобер Меллоу» зустрів калганську ескадру на чолі із «Безстрашним» і, відмовившись допустити на борт пошуковий загін, був спалений дотла, була 185 11 692 г. е. Тобто це був 185-й день 11 692 року Галактичної ери, яку обчислювали від дня вступу на престол першого імператора традиційної Камблійської династії. Також це був 185-й день 455 року ери Селдона, яку обчислювали від дня народження Селдона; і 185-й день 376 року ери Фундації, що обчислювався від дня заснування Фундації. На Калгані це був 185-й день 76