Поєдинок на астероїдi - Олександр Павлович Бердник

Гаррi нагнувся над ним, перевернув на спину i жахнувся.

Атомний заряд, ввiйшовши в спину, розвернув Генрi всi груди, розiрвавши i закривавивши скафандр.

В головi у Гаррi запаморочилось, до горла пiдступила гаряча хвиля, у скронях застукало…

Бор дико, iстерично зареготав, потiм схопив камiнь з самоцвiтами i почав колисати його…

— Тихо! Тихо! — бурмотiв вiн! — Скоро прийде Елi, мама твоя! Нагодує тебе, дитинко! Тихо!..

Потiм Гаррi тяжко застогнав i, знепритомнiвши, поволi опустився на камiнь…

…Через кiлька годин до астероїда пристав ракетний апарат. З люка вийшов сам начальник, обережно ступив на планетку.

— Що з ними могло трапитися? — здивовано сказав вiн своєму супутнику. Обидва лежать, я бачу, непорушно…

Вiн пiдiйшов до розпростертих на каменi тiл i жахнувся. Скеч лежав закривавлений, з розiрваним скафандром, а лице його, що перетворилося в шматок льоду, скляними очима дивилося в свiтову безодню. Поряд лежав Бор, мiцно вп'явшись обома руками в камiнь з самоцвiтами…

I начальник зрозумiв, яка трагедiя вiдбулася на малесенькiй планетцi в просторi. Вiн дав розпорядження перенести тiла до ракети i розпочати роботи на астероїдi…

…На космодромi ждали повернення експедицiї…

…Ракета, вся огорнена димом, зупинилася. Вiдкрився люк, i з отвору вийшов сивий начальник експедицiї, за ним пiлот, ще два iнженери…

Елiзабет нервово усмiхнулася. Чому ж не видно Гаррi? Що там трапилося?

Раптом дiвчина зблiдла… З люка два члени експедицiї виносили носилки, за ними ще однi…

Елiзабет прикусила зубами палець, щоб не закричати, побiгла до ракети. її побачив начальник експедицiї, дав знак зупинитися. Носилки поставили на землю…

Елiзабет напiвбожевiльно дивилася на труп Генрi, потiм перевела погляд на посивiлого i змарнiлого Гаррi. Гаррi вiдкрив очi, побачив Елiзабет. Якийсь спогад майнув в його безглуздому поглядi. Вiн засмiявся, звiвся на лiктi, поманив Елiзабет до себе i простягнув їй великий камiнь — весь в гiгантських самоцвiтах…

— Якщо зустрiнеш Елi — оддай їй! Це я для неї подарунок вiд Юпiтера привiз! Знаєш Юпiтера — бог був такий!.. Я був у нього в гостях!..

Потiм вiн засмiявся диким смiхом i впав на посилки…

Елiзабет обернулася до засмученого начальника.

— Що трапилося? — крiзь сльози запитала вона.

— Потiм дiзнаєтесь, — вiдповiв начальник. — Вiн психiчно хворий…

— I вилiкувати його зможете, очевидно, тiльки ви, — додав ракетний лiкар, що стояв поряд.

Елiзабет, заридавши, впала на непритомне тiло Гаррi…