Найманець - Сергій Залевський

їх зустрічати з комплексом штурмових дроїдів і загоном абордажників. Думаю, вони впораються – там повноцінний бойовий керівник ШМ, та і сам Крун досвідчений погонич. Я виходжу на дистанцію прямого попадання – ти займися загальним звалищем – нашим КВП там важко. У третій хвилі явно найдосвідченіші – ми втратили ще вісім кораблів, з трьома немає зв'язку – гадаю, що пілоти мертві.

– Добре, я у бій, а ти стріляй точно, крихітка.

У цей момент «Фарді» виплюнув перші два подарунки у бік транспортника – той відповісти нічим не міг, оскільки не був озброєний нічим, окрім турелей ближньої оборони. Тому, корабель вузькооких гопників став намагатися відхилитися від пострілів супротивника, що йому погано вдавалося із-за своїх габаритів. Почався повільний вальс двох півкілометрових гігантів, де один був із зубами, а інший без. Навколо них вели свій бій дрібні кораблики – у тих були свої цілі і свої завдання.

Крун гнав перед собою корабельний абордажний комплекс – дванадцять павуків з бойовим керівним ШМ, були серйозною силою в прямому зіткненні. Поряд з металевими павуками пересувалася уся компанія штатних бійців ближнього бою – усі півсотні абордажников горіли бажанням взяти участь в перестрілці, що намічається – два місяці майже тільки і робили, що тренувалися.

– Давно я вже так не працював – збуджено думав найманець, крокуючи поряд з дроїдами – трусну старовиною, як сказав один мій знайомий. ШМ корабля передавав йому картинку з льотної палуби – з абордажного бота нападаючих вилізли майже чотири десятки бійців.

– Іпать, звідки там стільки? – очі капітана полізли з орбіт – вони там що, розмножуються по ходу справи, чи що? – його здивуванню не було меж. м-дя, ну що ж, потрібно захищати своє майно – корабель, по суті, був його власністю, вимагалося тільки долетіти до Корита.

А цьому зараз заважали ось ці сорок організмів, які стали розповзатися по льотній палубі, як щури у пошуках їжі. Дюжина бойових броньованих машин, що увірвалися першими на палубу, змела передовий загін ворожих бійців за декілька секунд – усіх нападаючих були в скафах без захисних екранів, які плавилися і рвалися разом з тілами тих, на кому вони були одягнені. Тут до павуків приєдналися і місцеві гуманоїди, що бажали розім'ятися – непрошеним гостям стало некомфортно на чужому кораблі. Через пару хвилин така ж доля осягнула іншу частину маломірків – ця група була екіпірована краще, але протиставити щось машинам смерті укупі із розлюченими головорізами носія вона не змогла. У результаті, не підлозі валялося багато розірваних тіл і розбитий абордажний човник нападаючих.

– Відмінно, основну загрозу ліквідовували – вголос прокоментував Крун – потрібно повернутися в рубку, подивитися, як там справи у моїх пілотів.

Погнавши дроїдів назад, заквапився їм услід. Бійці ж, трохи посумувавши про те, що сутичка закінчилася занадто швидко, зайнялися оглядом поля битви і пошуком можливих трофеїв.

Ситуація навколо носія була неоднозначною: з одного боку, Юлі пристрілялась і вже майже усі постріли лягали в ціль – кожен залп курсових знарядь проробляв нові діри в звичайній обшивці цивільного переробленого судна, поступово підбираючись до захищених коконів рубки і реакторного сектора. А з іншого боку його малий флот був в тяжкому положенні: супротивник використав чисельну перевагу в техніці і упевнено давив захисників. Зараз співвідношення вибулих з бою було 24:16 на користь своєї команди – фактично, бій вели останні вісім штурмовиків, дев'ятий вже був виведений з ладу.

Перелом в ході бою вніс його партнер на своєму «Фортері» – влетівши у гущу битви, він буквально за пару секунд вивів з ладу шість кораблів супротивника, а впродовж наступної хвилини вибив ще трьох.

– Іпать, це якийсь КВП-різак, чи що – дев'ять кораблів за хвилину – уражено дивився капітан на тактичну схему – забійний кораблик і відмінний пілот.

Тут він згадав, як втратив увесь свій флот в убивчій сутичці з цим кораблем – тоді цей шахтар обіграв його тактично, уміло використовуючи астероїдне поле у своїх цілях. Звичайно, пілот цього кораблика показував відмінні результати: доки Крун згадував своє недалеке минуле, «Фортер» зменшив кількість ворожих КВП ще на дві одиниці. Тепер співвідношення було 31:20 на користь захисників «Фарді», і на полі бою залишалися чотири важкі штурмовики і «Фортер» проти дев'яти кораблів у супротивника.

Тим часом Юлі, очевидно, змогла дістатись до чогось важливого в конструкції транспортного корабля вузькооких, оскільки він перестав намагатися маневрувати після чергового вдалого попадання дівчини в його борт. Мабуть, це попадання стало останньою краплею, яка вирішила результат битви – флот супротивника став виходити з бою, намагаючись прорватися до свого носія – жест відчаю, швидше за все. Втративши ще два важких КВП, залишки атакуючої сторони влітали в льотні палуби свого базового нерухомого корабля, намагаючись знайти там неіснуючий порятунок.

– Тепер можна нанести нашим негостинним гостям з директорату візит у ввічливості у відповідь – посміхнувся капітан і став віддавати накази абордажній команді. Там усі були готові, вимагалося тільки знайти двох пілотів для управління цих самих ботів. Але спочатку, треба упіймати усіх своїх і потурбуватися про поранених.

Своїх пілотів з тих бортів, які не могли самостійно пересуватися, знімали на абордажний бот – ним управляв один з найманців, якого першого збили в минулій сутичці. За результатами рятувальної операції зняли сімнадцять чоловік в різному стані: половина була цілою і неушкодженою, друга половина умовно ділилася на трьох тяжкопоранених і п'ять легкопоранених. Задіяли чотири медичні капсули на «Фарді» – туди уклали усіх важких і одного легкопораненого пілота, ще одного Макс особисто уклав у свою капсулу на «Фортері», четверо потерпілих, що залишилися, були оброблені індивідуальними автоматичними аптечками і залишені у своїх каютах чекати черги на лікування. Легкопоранений пілот в капсулі «Фортера» повинен був вилікуватися через чотири з половиною години – приблизно стільки ж відводилося на лікування такого ж легкопораненого бійця на «Фарді». Важкі повинні були пролежати в капсулах по-різному: від доби до чотирьох – всі троє були пілотами важких «Кат-6х1», на яких припала основна сила удару нападаючих.

Закінчивши з медициною, вирішили навідатися до ворога – збір пошкоджених КВП і розбір трофеїв почекає, тим більше що уся абордажна секція фонтанувала бажанням помститися за смерть п'яти пілотів. Саме стільки екіпаж втратив в цій сутичці – усі загиблі пілоти виявилися з легких винищувачів «Монтри-6а» – все-таки позначилося більш ніж півтора кратна чисельна перевага супротивника в техніці, і їх задавили просто числом. Летіти у гості до вузькооких вирішили усі: Макс на своєму «Фортері» віз капітана і його