Найманець - Сергій Залевський

Ось і зараз ця трійця намагалася пронести ємності з напоєм у своїх національних головних уборах – на мові цього народу він звучав, як «сапка-уссанка». Досить оригінальний виріб ватників – головний убір робився їз хутра різних тварин, що мешкають на планеті ватників. У холодний період року цей предмет одягався на голову хутром назовні і зав'язувався внизу під підборіддям розумного. Таким чином, на відкритому повітрі залишалося тільки обличчя ватника. В усі інші сезони року сапку-уссанку ватники носили оригінально: один кінець її вільно звисав вниз, частково закриваючи одне вухо аборигена, інший піднімався вгору, відкриваючи друге вухо гуманоїда і коливаючись над його головою при ходьбі, як своєрідний міні-прапор.

У оригіналі, за давньою традицією ватників, носити у такому вигляді головний убір вимагалося при синюшному кольорі обличчя, що у свою чергу досягалося багатоденним вживанням тієї ж вадяри, з невеликою кількістю закуски (останнє не обов'язково, в принципі). Але з часом, ця традиція трохи забулася, і сучасні ватники і ватниці (що цікаво!) охоче їх носять із звичайним кольором обличчя,… щоправда, він у них буває дуже рідкісно.

Роздуми Сунь-чо Фчая перервав черговий зв'язківець:

– Зареєстрований вихід із стрибка невідомого корабля, сканую простір.

– Давай ідентифікацію, відчуваю, це наша здобич до нас летить.

– Підтвердження: легкий носій «Фарді-624», реєструю опромінення обшивки – вони нас бачать, бос.

– Атакуємо сходу. Пілот – зближення на мінімальну дистанцію, перша хвиля – старт – помацайте наших гостей. Друга хвиля – старт через три хвилини після першої, далі працюємо по стандартному плану – пора цим зухвалим бриларцям пояснити, хто в цій дірі головний.

У локальній мережі лунали різні крики і гасла, якими команда надихала сама себе. Як завжди, трійця ватників відрізнилася своєю оригінальністю, прокричавши щось подібне до: «Погнали коней, або погнали міських коней – якось так». Капітан найманців вирішив, що потрібно трохи вивчити національні традиції Рушкостана, щоб краще розуміти своїх підлеглих, про що поставив собі нагадування у своїй нейромережі.

– Штатний вихід із стрибка, система 07-СБ-012к, реєструю опромінення обшивки,…сканую,…ідентифікація – середній транспорт проекту «Шоги-су», п'яте покоління, директорат Корит.

– А ось і наші друзі – недобре посміхнувся Крун – як я і припускав. Висить прямо по вектору розгону – не проскочимо, доведеться приймати бій.

– Зміна тактичної обстановки – знову вліз в розмову бортовий мозок – ціль нарощує прискорення в нашу сторону. Випуск малих бортів,…ідентифікація успішна – легкий КВП «Тувис-Б5», десять одиниць.

– Ось тобі і здрастуйте – прокоментував почуте Макс і став вивчати тактичну схему: десять маленьких червоних точок і одна велика рухалися прямо до них. Юлі, дівчинка, приймай вахту, я пішов в «Фортер» – зараз кожен пілот на рахунку.

Дівчина обійняла і поцілувала свого чоловіка, потім уляглася в пілотський ложемент і поглянула на капітана, неначе запитувала подальших інструкцій. І капітан виправдав її очікування:

– Пілот, зближення з супротивником на дистанцію поразки курсовими гарматами. Увага екіпажу – нас атакує носій вузькооких – схема роботи – захист базового корабля.

Легкі і важкі кораблі бортової ескадрильї упевнено вибудовували захисний ордер біля свого носія – цей варіант дій був основним їх тренувальним боєм по дорозі сюди – його відпрацьовували на усіх проміжних зупинках. Усі пілоти були зібрані і зосереджені – вони розуміли, що їх чекає важкий бій – двократна перевага супротивника налаштовувала усіх на тривалу сутичку.

Зайнявши місце пілота у своєму шахтарі, наш герой упіймав себе на думці, що він навіть радий тому, що зараз відбувається – одноманітність декількох місяців його натомила так само, як і усю команду. Вивів кораблик в космос і звернувся до Круна:

– Капітан, познач моє завдання – моє місце в ордері?

– Подивися на тактичну схему – вони випустили вже чотири десятки бортів, і думаю, що це ще не межа. Твоя головна мета – два абордажні човники, не дай їм дістатися до носія, воювати на своїй території – погана ідея. Як розберешся з човниками, прикривай нам корму – не хочеться залишитися тут без розгінних двигунів.

– Зрозумів, зараз займу позицію.

Технолог вирішив не світити сьогодні свої здібності без крайньої потреби – Крун вже ставив йому навідні питання, і повторювати слабенькі відмазки було б безглуздо. Хоча перевантажити парочку реакторів у москітного флоті супротивника він міг собі дозволити – вибух буде схожий на попадання з тунельної гармати.

Між тим перша десятка ворогів вже зціпилася із захисною лінією носія – спроба розвідки боєм виявилася для вузькооких плачевною. Якісніша техніка бриларців, плюс солідний досвід бриларських пілотів зробили свій перший внесок в результат цього зіткнення – 6:0 на користь наших, хе-хе. Четверо що утекли, швидко зблизилися з другою хвилею і влилися в її ряди. Захисники провели злагоджену ракетну атаку, можна сказати, вдалу – нападаючі втратили ще п'ять бортів, які втратили управління і стали розлітатися в різні боки, втрачаючи по дорозі елементи корпусу і обшивки. Поки що гості з гостинного Брилару вели з рахунком 11:0. Атака у відповідь ракетами принесла перші втрати – два легкі винищувачі отримали ушкодження, і вишли з бою, насилу дотягнувши до льотної палуби – пілоти не постраждали.

Супротивник, бачачи, що бриларці успішно відбиваються, майже не несучи втрат, змінили тактику – дочекавшись підкріплення з третьої хвилі, накинулися на захисний ордер великою купою – двадцять дев'ять на двадцять два. «Фортер» майже не брав участь в звалищі, оскільки відстежував рух абордажних ботів – ті розділилися і рухалися до розгінного коридору з двох сторін. Оцінивши ситуацію, і зрозумівши, що на два напрями він не зможе зреагувати, Макс різко прискорився у напрямі одного їх них, намагаючись вийти на дистанцію стрільби з тунельних гармат.

Все-таки абордажний бот, це багатомісна труна, що летить прямо – в цьому переконалися через декілька хвилин його пасажири – в стандартний човник, розрахований на двадцять п'ять чоловік, вузькоокі ухитрилися запхати сорок низькорослих головорізів. Куди вони там влізли то…? Одне попадання болванки з «Фортера» випарувало кормову частину човника, і шахтар жваво розгорнувся у бік його побратима, не цікавлячись, що стало з тими, хто залишився в обламку. Другого він не устигав підрізати, але тут йому допомогла бортова турель носія, майстерно прошивши непрошеного візитера уздовж усього корпусу. Проте, пошкоджене суденце змогло досягти створу розгінного коридору і влетіти всередину льотної палуби.

– Макс, вони проникли на борт – почув він голос своєї подруги – капітан пішов