Планета трьох сонць - Володимир Бабула

— Облиште його, вiн хоче зробити вам сюрприз! — прошепотiла Алена до Навратiла з посмiшкою.

За час вiдсутностi експедицiї «вiтальня» докорiнно змiнилась. Охоронцi дому, повикидавши незграбнi, нашвидкуруч зробленi стiльцi, порозставляли навколо низеньких столiв зручнi крiсла, взятi з лiтака, а на стiни повiсили кiлька шафок.

— Розкiшно! — радiв Фратев. — Як це ми зразу не придумали? — Але тисяча кратерiв! — на чому ж ми сидiтимемо, коли полетимо «Стрiлою» на прогулянку?

— Звичайно, на пiдлозi! — жартував Шайнер.

Молодiнова розiклала на столi кiлька фотографiй:

— Ось вони, нашi квартяни!

— Нагадують скорiше мавп, анiж людей… — задумливо сказав Навратiл.

— Як я бачу, вони босi, — зауважив Цаген. — Звiдки ж тодi взялись слiди людини в новiтньому взуттi?

— Справдi… Нам це навiть не спало на думку… — Молодiнова витягла з сумки ще одну фотографiю. — В печерах ми остаточно пересвiдчились, що лiтаючi квартяни — зовсiм примiтивнi створiння, щось середнє мiж нашими первiсними людьми i людиноподiбними мавпами. Вони, правда, вже використовують вогонь, але роздобувають його виключно з пожеж, запалених блискавками. Принаймнi ми так припускаємо, бо нiякого кресала або чогось схожого ми в печерах не знайшли. Квартяни вiдрiзняються вiд звiрiв лише тим, що вже мають примiтивнi iнструменти. Це грубо обробленi уламки каменiв та дрючки. А втiм, ми привезли цi iнструменти з собою, можете їх оглянути. Деякi з квартян завзятi колекцiонери. Мабуть, їх приваблює все блискуче, незвичне, бо їхнi житла переповненi шматками янтарю, золота, кварцу, барвистими уламками базальту…

— Отже, ви не знайшли навiть слiду якоїсь там вищої культури? розчаровано запитав Навратiл.

Молодiнова вже хотiла вiдповiсти, але Фратев її затримав:

— Хвилиночку! Ви менi обiцяли, що сюрприз номер один оголошу я! — Вiн побiг i одразу ж повернувся з якимось пакунком пiд пахвою. — Найцiннiшi предмети з квартянської колекцiї!

Перед враженими вченими з'явились два дивних предмети: старанно оброблений шматок якоїсь прозорої речовини i великий уламок металевої плити з гострими рваними краями.

Навратiл взяв у руки прозорий предмет.

— Природа цього, в усякому разi, створити не могла, — сказав вiн рiшуче. — Скидається на лiнзу, та ще й вiдшлiфовану абсолютно точно.

— I складену з кiлькох шарiв! — показав Северсон на мiсце, де лiнза була пошкоджена при ударi.

— А може, це деталi з нашого «Променя»? — запитав Шайнер. — Чи не збив їх на планету отой шалений метеорит?

— Нi, це неможливо! — заперечив Навратiл. — Лiнз такої незвичайної форми ми при побудовi «Променя» не використовували… — вiн уважно оглянув металевий уламок i похитав головою. — Ця рiч теж не з нашого лiтака. Аленко, прошу, зробiть аналiз металу.

— Гадаю, що це даремно, — заперечив Ватсон. — «Промiнь» облiтає навколо Кварти з швидкiстю вiсiм кiлометрiв на секунду. З не меншою швидкiстю летiв метеорит. Це означає, що жодна частина лiтака не може потрапити на планету, бо згорить у атмосферi…

— Справдi, ви маєте рацiю. В такому разi стає ясно, що обидва предмети були зробленi на Квартi. Як це пов'язати з примiтивним життям лiтаючих квартян?

— Слiди пiд кам'яним стрiмчаком та уламок лiнзи доводять нам, що, крiм лiтаючих квартян, тут живуть, можливо, далеко розвиненiшi створiння, яких ми досi не виявили, — мiркувала Молодiнова.

Фратев покрутив рiч в руцi, розкуйовдив пальцями чорне кучеряве волосся, почухав потилицю:

— П'ять пострiлiв по гавах! — це нам хороший подаруночок, знову маємо з чого тiшитись! Спочатку гналися за маревом i замiсть великого мiста знайшли свiтнi джунглi, потiм переслiдували лiтаючих людей, а виявили примiтивних створiнь на рубежi мiж людиною й мавпою. А тепер, нарештi, вияснили, що десь зовсiм поряд пiдстерiгають нас агресивнi незнайомi люди з хтозна-якою високою технiкою…

— Коли б я на вас не дивилась, я подумала б, що це говорить Грубер чи Краус! — обурилась Молодiнова. — Чому ви гадаєте, що вони агресивнi? Як у вас з'явилась така думка?

— Дуже просто! — засмiявся Фратев. — Огляньте оцей уламок уважнiше. Звiдки вiн? З якоїсь дитячої iграшки?.. Хай мене циклон змете з квартянської поверхнi, якщо це не уламок розiрваної гранати!

— Справдi, — погодився Северсон. — Фратев має рацiю… А що поробляють нашi мандрiвники по Надiї? Чи виявили вони щось цiкаве?

— Поки що небагато… — Навратiл подивився на годинник. — Ми так з вами забалакались, що я про них замалим не забув. Ми повиннi були викликати їх уже пiвгодини тому. Цаген, будь ласка…

Цаген увiмкнув передавач i кiлька разiв повторив виклик.

— «Ластiвка» знову не вiдповiдає, - сказав вiн стурбовано. — Мабуть, там щось не гаразд…

Фратев схвильовано пiдвiвся з крiсла:

— Треба поспiшити їм на допомогу. Цiлком можливо, що на них напали квартяни.

— Ну, то приготуйте «Стрiлу» до старту, — сказав Навратiл.

— Що — «Стрiла»! Вона неповоротка. В мене є краща iдея. Це i є наш сюрприз номер два. Ходiмте, прошу, я вам дещо покажу.

Знизавши плечима, Навратiл пiшов слiдом за Фратевим. Зупинились у печерi, де було складено вертолiт.

— Ви знайшли лопатi пропелера? — радiсно вигукнув Навратiл. — Тож швидше вiзьмемось за роботу, не можна втрачати жодної хвилини!

Через хвилину обидва вже тримали в руках iнструменти.

Вертолiт було змонтовано дуже швидко.

Вертолiт знявся у повiтря i неквапно полетiв над рiчкою. Ранковий туман розвiявся, вiтер ущух. Видимiсть була чудова.

Северсон пiднiс до очей бiнокль. Погляд його заблукав у Долину вогнiв, перебiг до вулкана, а потiм