Відродження-4 - Кулик Степан

— Чого «скільки»?

— Ну, не мішків борошна, зрозуміло. Скільки грошей заплатите, за те, що я чудовисько приб’ю?

Тут пожвавились усі четверо. Усадили свого товариша чи родича назад, схилили голови над столом і загули, мов рій.

— Еее… П'ятдесят монет сріблом можемо заплатити, — згодом обізвався один із них, мабуть, старший.

— Десять золотих, — недбало парирував я.

— Скільки? — Знову підвівся «активіст». — Та за такі гроші я…

Але його знову всадовили назад і, начебто, навіть штурханом почастували, щоби вгамувався.

— Це багато… Ми не маємо такої суми…

— Ясна річ, — погодився я. — Тиждень у корчмі сидіти, жодних грошей не вистачить. А проп'янствуєте до приїзду чарівника — то взагалі по світу з торбами підете.

— Два золоті… — після ще однієї наради, оголосив рішення старший.

— Гаразд, — кивнув я. — Щоб ні вашим, ні нашим… Давайте п'ять і по руках.

Чотири голови знову схилилися над столом, ледь не упираючись чолами. Погуділи, подзижчали…

— Добре. По руках... Але, гроші тільки після того, як ми зможемо до млина увійти.

«Увага! Вам запропоновано репутаційний квест «Чудовисько на млині». Нагорода: "5" золотих монет. Репутація з мешканцями села Комишанки «+10». Репутація з королівством Аранія — "+3". Прийняти? Так/Ні?»

— Домовилися.