Повернути себе. Том 2 - Олександр Шаравар

               Але, мабуть, не судилося сьогодні місту Дагсбург стати вільним. Варто було боту піднятися в повітря і покинути море, як їм прийшов сигнал із Ілура. Почалася повномасштабна атака на місто.

               Декс відразу ж вирішив змінити плани. Ілур був першим звільненим містом, він був символом початку зачистки від зіургів. Якщо його зможуть знову захопити тварюки, це буде дуже сильним ударом по вірі звичайних людей.

           —  Плани змінюються, - сказав Декс, - Зараз летимо в Ілур.

           —  Майже сотня глайдерів, обстрілюють місто здалеку, - сказала Джуві, скинувши всім на нейромережу дані з пасивних сканерів робота. Все-таки Ілур знаходився недалеко і сканери діставали до міста навіть від узбережжя. Є три середні носії за двадцять два кілометри від центру міста по периметру.

            —  Твою ж ... - не встиг закінчити Ван, як бот різко вдарив убік, а за мить ривком просів на кілька десятків метрів вниз від близького вибуху.

           —  Маскування зірвано, йду назад, - почала розворот Джуві, намагаючись усіх вберегти.

             —  Пізно, не вийде, - сказав Декс, - До нас наближається п'ятірка глайдерів. - Фіск, готуйся, знадобляться твої вміння в телекінезі. Я прикриваю всіх при висадці, ти сідаєш нас у лісі.

             —  Зрозумів, - також Ебенезер зрозумів, що Декс з усім цим міг упоратися і сам, але навіть у такій ситуації він збирався вчити хлопця. - Джуві, відводь бот на базу, ми повернемося самі.

           За дві секунди задній люк бота відкрився, і Фіск, виконуючи наказ Декса, всіх підхопив телекінезом і викинув з бота. Враховуючи, що швидкість була більшою за два махи, то десантування було дуже жорстке.

           Без скафандрів вони б у мить перетворилися на трупи, а так було лише легке навантаження, з яким не впоралися скафандри, все ж таки це були не пілотські, а десантні скафандри, і вони не були розраховані на великі перевантаження. Оскільки всі активували антигравітаційні пояси, завдання Фіска була утримувати всіх разом і уповільнювати їх швидкість, опускаючи всіх на поверхню. Завдання було близьким до межі Фіска, але хлопець упорався. Правда, при цьому він настільки сконцентрувався, що перестав сприймати щось ще.

           Лише легкий ментальний удар після приземлення за два кілометри від носія зіургів, який завдав йому Декс, привів його до нормального стану. Як виявилося, Фіск навіть мимоволі вибрав дуже вдалу точку для приземлення. Вони були прикриті від основних сил зіургів заміським комплексом для відпочинку.

           —  А де переслідувачі? - запитав Фіск, бо зрозумів, що їх десантний бот продовжив віддалятися, але вже без хвоста.

           —  Ти занадто занурився  в себе - сказав Декс, - Я розчавив ланку глайдерів. Шарме, готуй обманки про всяк випадок, я прикриваю всіх, але бот все одно знайшли, так що нехай вони будуть готові.

           —  Зрозумів, - відповів Шарм, і на його скафандрі відкрилося три лючки, які вели до контейнера з обманками. Коли буде потрібно, вони звідти вилетять за кілька секунд.

           — Мені дуже не подобається те, що зіурги вирішили повернутись. Можна побачити, що поле, яке знищує тварин, діє. Варто глайдеру залетіти всередину, і він дохне за кілька секунд. - Керовані ракети вони теж не можуть використовувати, тому що ті дохнуть, так і не долетівши до міста. Використовують лише енергетичну зброю, але двадцять кілометрів у атмосфері – це дуже багато. Шкода місту від ослаблених пострілів мінімальна.

           —  Я помітив п'ятірку "кретчетів" на стороні членників, - сказав Ван.

           — Вони погоди не зроблять, тим паче зенітне озброєння у місті встигли відновити ще до нашого відходу. З п'ятіркою “кретчетів”, керованих зіургами, вони мають упоратися. Корпус винищувача затримає вплив, але ненадовго. Тому вони навіть так не можуть довго літати у зоні дії поля.

             —  Поле придушення? - Запитав Шарм.

             —  Для цього треба більше носіїв, - сказав Декс, - Думаю, годі тут сидіти. Спробуємо прорватися у носій. Нам треба зрозуміти, що творять членники.

             — Знову в пекло лізти, — тяжко видихнувши, промовив Ван.

            Усі лише розуміюче кивнули. Але ж ніхто не відмовився. Адже справді треба було зрозуміти сенс дій зіургів, а це зробити можна було лише захопивши когось із командування, а де вони мають бути? Правильно на борту корабля.

           Прикривши всіх псіонічним маскуванням, Декс попрямував у бік середнього носія зіургів. На борту такого носія могло бути близько десяти тисяч піхоти. І це дуже сильно бентежило Фіска, з такою кількістю ворогів впоратися буде дуже не просто.

           Варто їм залишити територію заміського комплексу і опинитися всього за три сотні метрів від носія, як страх покинув Фіска. Зіруги сотнями, тисячами покидали корабель і прямували в бік поля, що їх знищує.

         На кордоні вони зупинялися, далі рухалися лише ті білі зіурги, суміш архів і зіургів. Тварюки, здатні витримувати вплив формера досить тривалий час.

          Їх було трохи по відношенню до решти зіургів, але навіть так їх було сотні. І наробити вони могли дуже багато бід, на відміну від звичайних зіургів, вони були набагато сильнішими, і їхній захист був здатний витримати практично будь-яку ручну зброю.

          Декс ще більше переконався, що треба захопити когось із керівництва зіургів, щоб з'ясувати, що ж таке зараз відбувається. На щастя, цього разу маскування сполота було надійніше, ніж на боті, і, навіть коли до корабля залишалося кілька десятків метрів, на них ніхто не звертав уваги.   Коли вони були за двадцять метрів від корабля, Декс підхопив усіх телекінезом і переніс на відкриту палубу, з якої стартували глайдери для обстрілу міста здалеку.

        На саму палубу опускати загін Декс не ризикнув. Підтримуючи всіх телекінезом, він полетів усередину корабля. Фіск же намагався тим часом розібратися зі своїми почуттями, корабель був живий і відчував досить сильні почуття болю. Ебенезеру важко було  блокувати ці почуття, щоб вони не впливали на нього.