Повернути себе. Том 2 - Олександр Шаравар

 Глава 5

    — Потрібна допомога, правий маршовий відмовив, — промовив Фіск, насилу змусивши себе дихати заново. Останні кілька хвилин бою у спробі прорватися через орбітальний заслін Нуадора, щоб надати гуманітарну допомогу на планету, окуповану Каргеліанською Федерацією, виявилися дуже спекотними.

    —  Вибач, Фіску, ти єдиний прорвався через заслін, все у твоїх руках, - сказала лідер їхньої групи Каарла.

     —  Твою матір, - лаявся Фіск, коли сенсори показали, що п'ятірка "Пожирачів" бере його підбитий бот в коробочку. Наступної секунди стався яскравий спалах, і Фіск прокинувся в повній темряві.

         Далеко не відразу хлопець згадав, що те, що сталося, не насправді, а тренуванням у віртуальній реальності. Про всяк випадок, підключившись нейромережею до мережі навчального комплексу, Фіск полегшено видихнув, він справді лежить у капсулі віртуальної реальності, а не догоряє під час вибуху вантажного бота.  Пройшло не менше пів хвилини, перш ніж помпа відкачала з капсули рідину, що підвищує провідність імпульсів і дозволяє ефективно обманювати мозок.

         — Вставай, — тільки-но кришка капсули відкрилася, над ним встала Каарла і простягла руку, щоб допомогти встати.

          —  Я здох, - промовив Фіск невдоволено. - Я знову здох, та що не так з цією блокадою?

           — Заспокойся, ти й так зробив те, що насправді ні в кого не вийшло. Тоді ніхто не зміг прорватися через блокаду планети. Після втрати шістдесяти відсотків флоту, всі відмовилися від спроб хоч якось допомогти Нуадору. Нуадорцям не залишилося нічого, як прийняти протекторат федерації. - Промовила Каарла, - Прочитай нотатки з цієї операції. Тоді багато голів полетіло у всіх, хто причетний до операції з деблокування Нуадора.

            —  Тоді навіщо нездійсненну місію давати нам? - Запитав Фіск, не розуміючи, для чого він уже третій день поспіль мучився в спробах придумати, як все-таки прорватися на поверхню планети з вантажем медикаментів.

           — У тому й справа, ти мав тверезо оцінити ситуацію і після перших спроб прорватися відступити, повідомивши про неможливість прориву на планету. Цим ти міг би вберегти всю флотилію, яка була під командуванням. А ти що зробив? - Запитала Каарла.

            — А я, як дурень, намагався прорватися. І прорвався ціною загибелі всієї флотилії, крім мого корабля, - нарешті зрозумів Фіск, йому було неприємно розуміти, що знадобилося аж три доби, щоб зрозуміти сенс завдання. - Та й то мене все одно знищили. До речі, чому спалах був білий? Адже вона має бути в атмосфері жовтою?

            — Ось список вантажу на твоєму боті, справжнього вантажу, а не того, що було задекларовано. - Вимовила, знову посміхнувшись, Каарла і скинула на нейромережі хлопця списки.

              —  Почекай, - здивовано промовив Фіск, - Але ж це не медикаменти, це ... це ж важка ручна зброя? Але тоді виходить, що каргеліанці мали право знищити нас, це було пряме порушення всіх міжнародних угод про ведення війни.

              —  Швидко зрозумів, - посміхнулася Каарла, - Так, все вірно, розвідка каргеліанців дізналася про справжній вантаж і намагалася не допустити важкої зброї на Нуадор. Звичайно, наші кричали про порушення договору про гуманітарну допомогу. Але зверни увагу, жодних санкцій каргеліанці не отримали. Одна справа – поволати, інша справа – допустити повноцінну комісію для розслідування. У такому разі погано було б нам.

               — Політика, — сказав, наче плюнув, Фіск, — Як я ненавиджу політику.

               —  Як і всі ми, - відповіла Каарла, - Тепер досить хмуритися, завдання ти провалив, сам так і не здогадався, що треба було просто відступити, але засмучуватися не варто. Ти набрав тисячу тридцять два бали. Майже рекорд на цій місії.

                —  А у кого найкращий результат? - Запитав Фіск.

                 — Коли я навчалася в академії, то найкращий результат належав Джуві. Тисяча триста сорок один бал. У мене тисяча двісті шістнадцять балів. Але ми набрали їх в основному шляхом знищення противника на орбіті. Ти ж зміг прорватися в атмосферу, чого ні в кого не виходило раніше, - відповіла Каарла.

                —  Погано, - усміхнувся Фіск, - А ви хіба не в різні роки вчилися? - Запитав хлопець у своєї подруги.

                —  У різні, але рекорд Джуві вже був, коли я вчилася. - сказала Каарла. - Може, за минулий час хтось його й побив, але я не чула про це. Все йдемо відпочинемо.

               Насилу вставши з капсули, Фіск поплентався в душ. Все ж таки десять годин у капсулі давали про себе знати. Всі навантаження, які він відчував насправді, впливали на нього і в капсулі.

              Так що зараз його тіло являло собою один великий синець. Капіляри по всьому тілу взагалі полопалися від перевантажень, і зараз Фіск виглядав дуже непрезентабельно, особливо з урахуванням налитих кров'ю очей.

            Але можна було не хвилюватися вже через пів години наніти, які в нього ввела капсула віртуальної реальності перед тим, як випустити, усунуть усі наслідки.

            Та й без них нейромережа шляхом використання  своєї нанофабрики, розташованої в грудях хлопця, могла все усунути, тільки зайняло б це набагато більше часу. Гаряча вода, що падає зверху на хлопця, змиваючи залишки контактної рідини з капсули, була неприємна, біль від синців під дією температури тільки посилювалася. Але виходу не було, контактна рідина змивалася або спеціальним засобом, що псує шкіру, або водою з температурою не менше п'ятдесяти п'яти градусів.

            Змивши з себе всю гидоту, Фіск з радістю змінив температуру кілька разів на крижану і знову на гарячу. З кожним подібним циклом Ебенезер ніби відчував, як сили повертаються в його втомлене тіло. На виході з душу хлопця чекав на нього чистенький пілотський комбінезон. Ох, і довелося повоювати хлопцю із сержантом у тюремному комплексі, відповідальним за забезпечення співробітників, щоб отримати його.