Планета трьох сонць - Володимир Бабула

«Увага, увага! На борту вашого корабля перебувають три небезпечнi безумцi, якi називають себе членами «Братства сильної руки». Їхнi колеги ховались у Африцi. При необережному поводженнi з атомною бомбою вони були знищенi. Єдиний з них, що пережив вибух, зiзнався перед смертю, що це — Грубер та Мак-Гардi. Третього смертельнопоранений не назвав. Ви повиннi розкрити самi… Тримайте злочинцiв у iзоляцiї та чекайте дальших повiдомлень… Президiя Всесвiтньої Академiї наук, Хотенков… Повторюємо: важливе повiдомлення для «Променя».

Голос зрадив Крауса.

— Жахливо! — прошепотiв Мак-Гардi. — Повiдомлення я виявив пiвгодини тому, коли перевiряв апарати. Щастя, що запопав його я, а не хтось iз них…

— Даремно себе заспокоюєш. Академiя, безперечно, буде повторювати повiдомлення доти, поки про нього дiзнаються й iншi. Ну, що тепер?

— Потягнеш з нами далi чи зрадиш? — запитав замiсть вiдповiдi Мак-Гардi i одразу ж додав: — Тебе в повiдомленнi не називають… Але попереджаю, що тобi це все одно не допоможе. Подбаю, щоб ти разом з нами тягнув до кiнця…

— Я не маю сумнiву щодо цього, адже ти — джентльмен!.. Але твої побоювання — марнi… Зараз важливiше вирiшити: що робити?.. Найкраще, гадаю, буде, коли це повiдомлення ми приховаємо й покаємось самi. Самокритично битимемо себе в груди, заявимо, що усвiдомили злочиннiсть своїх планiв i що все спокутуємо сумлiнною працею…

— I ти гадаєш, що хто-небудь спiймається на цей гачок? Стань на хвилину на їхнє мiсце. Чи панькався б ти з своїм найзапеклiшим ворогом? Та ти б йому для певностi краще скрутив в'язи, як, мабуть, зроблять i нам…

— Не вiрю в це. Станемо просто полоненими. Вошами, якi склали зброю до нiг переможця.

— Ти уявляєш собi все iдеально i дуже наївно. Знищать нас, безперечно, знищать, як зробили б це ми, коли б перемогли. Нам не лишається нiчого iншого, як утекти, зникнути. На Квартi досить мiсця, щоб сховатись.

— А що ми зробимо втрьох на незнайомiй планетi, повнiй небезпек? З одного боку нам загрожуватиме голодна смерть, з другого — перспектива бути розтерзаними чи розчавленими, — не забувай про дванадцятиногого ящера та про квартян! I найбiльша небезпека — це те, що нас можуть виявити i спiймати. Чи ти гадаєш, що нас не будуть переслiдувати?

— А ти вважаєш за краще власноручно накинути собi зашморг на шию? Тiльки втеча дає нам надiю на порятунок! Але ми не повиннi пiти з голими руками. Захопимо з собою «Стрiлу» чи «Ластiвку», зброю i апарати. А з квартянами згодом можемо так потоваришувати, що вони стануть нашими спiльниками. Потiм порахуємось i з товаришочками. Можливо, що таким чином навiть швидше здiйсниться наша давнiшня мрiя.

— Ну, гаразд, а як ти тепер сподiваєшся потрапити вниз? Нас змiнять не скоро, а до того часу Мадараш може виявити повiдомлення, адже вiн час од часу оглядає астрогравiметр. Зiпсувати прилад — не варто. Мадараш замiнить його iншим.

— Я завжди казав, що тобi бракує кмiтливостi. Рiшення дуже просте: запропонуємо керувати «Променем» з планети. Адже це не становить нiяких труднощiв…

Мадараш з цiєю пропозицiєю не погодився.

— Автоматичнi апарати можуть зiпсуватись, i ми лишимось без зв'язку з Землею. Цього допустити не можна. А потiм, як ми дiзнаємось, чи вдалось Заяцу розв'язати проблему гравiтацiйного поля?

У Мак-Гардi раптом щось обiрвалось i похолонуло в грудях. Вiн швидко перевiв розмову на iншу тему.

Другого дня Мак-Гардi заявив Мадарашевi, що через сильний головний бiль не може виконувати своїх обов'язкiв i просить перевести його на планету. Негайно пiсля цього ж у Крауса з'явились шлунковi спазми.

Мадараш був наляканий:

— Може, ви внизу заразились якимось мiкробом чи вiрусом з повiтря? Свозилова, мабуть, була неправа, коли запевняла, що вони не шкiдливi для нашого органiзму… Я зараз попрошу, щоб по вас прилетiли…

Роздiл X
Долина вогнiв

Перiод дощiв надовго прив'язав учених до пiдземного житла, однак нiхто не сидiв склавши руки. Група Навратiла наполегливо працювала над проектом нової атомної електростанцiї та ливарнi, група Чан-су кiнчала плани житлових будинкiв, а група Надiї Молодiнової будувала в пiдземеллi сучасну кухню. То, власне, була велика лабораторiя, в якiй за допомогою атомної енергiї видозмiнювались елементи, а з них потiм виготовлялись штучнi страви, — не пiлюлi, як мiг би хтось судити з назви, а бездоганнi продукти, що своїм зовнiшнiм виглядом, смаком та споживнiстю були рiвноцiннi природним. Без такого забезпечення подорож до iншої сонячної системи взагалi не можна було б здiйснити, бо запаси харчiв забрали б бiльшу частину обсягу мiжзоряного корабля.

Житловi будинки, атомну електростанцiю i металургiйний завод вирiшили побудувати на Накритому столi. Плоскогiр'я було добре захищене вiд вiтрiв i лежало так високо над рiчкою, що його не затопило б навiть у найбiльшу повiнь. Геологiчнi дослiдження ствердили правильнiсть рiшення: пiд порiвняно тонким шаром землi залягала тверда гранiтна основа найпридатнiший грунт для великих будов.

Вченi працювали багато, але не забували й про розваги. Як колись на «Променi», у «вiтальнi» в надрах гори щовечора лунали музика, жарти, смiх. З «хворими» Краусом та Мак-Гардi з «Променя» привезли рояль та iншi iнструменти, якi в цiлому склали непоганий оркестр. «Хворi» не вiдставали вiд iнших: пiсля ретельних дослiджень Вроцлавський виявив у них лише деяке розладнання нервової системи i приписав їм бiльше спати.

Тiльки через два мiсяцi дощ почав слабшати, а iмлистi хмари розiрвались. Над Накритим столом знову засмiялись сонця, та ще й усi три зразу, немов бажаючи надолужити те, що втратили.

За час дощiв Надiя перетворилась на величезну рiку. Рiвень брудної води майже сягав плоскогiр'я.

— Дощi скiнчились вчасно, — сказала з полегкiстю Молодiнова. — Ще б кiлька днiв —