Крига. Частини ІII–ІV - Яцек Дукай

разів більше тунґетиту! Ми матимемо все, що потрібно: тунґетит, енерґію і знання, тобто мапи Шляхів Мамутів і мене, котрий ними у тілі ходив, а також Байкал, який є сьогодні справжнім акумулятором тунґетиту, — а я знаю також його устя через Шляхи. Пане Порфірію! Від чого почалася Крига? Від чого замерзла Історія? — Я ударив кулаком по столу, знову якийсь посуд упав і покотився у прірву: жоден із нас не відвів погляду. — Від удару! Завдяки переміні в тунґетитовій масі кінетичної і теплової енерґій на теслектрику, під дією якої геологічними хвилями розійшлася із Сибіру на всю земну кулю двовалентна логіка і той її біблійний лад, який заморожує ентропію аж до Криги. Тож усі закони матерії, просяклої тьмідиною, стали ближчими законам ідей, у тому числі закони, які керують людиною, у тому числі Історія. Але це не було жодним божественним дивом: візьміть-но тунґетитовий каратний молоточок, ударте, — й також відчуєте Мороз. Чого іще треба? Відповідно значної тунґетитової маси, енерґії, щоби пропустити її через чисту тьмідину, й наукових знань, як усе це зробити. А потім, коли ми вже матимемо розставлену на Шляхах Мамутів цілу систему тих Архімолотів, вистачить обчислити належну послідовність ударів: тут більше Криги, там менше, тут послабити Історію, там притримати… Петербурґ — Москва — Київ — Крим — Відлига до Дніпра — Японія — Весна Народів — Росія під Кригою. Історія рухатиметься згідно з найзимнішою механікою ідей, від Істини до Істини.

— А обчислить це все — хто? Ви?

— Хіба я не казав, що я — Математик Історії? — Я витер уста хусткою. — Соединённые Штаты Сибири будуть найпотужнішою, найзаможнішою, найспокійнішою державою на Землі.

— Ви не мусите мені аж так…

— Ви не розумієте. Це не просто політична обіцянка, порожні хвастощі. Вони переможуть, позаяк не можуть не перемогти. Така буде і с т о р и ч н а н е о б х і д н і с т ь. Хто подолає закон природи? Хто зможе протистояти силі тяжіння? Однаково марно можна було б бунтуватися проти тиранії закону Піфаґора або єдиновладдя алґебри.

Поченґло блиснув своєю цигарницею, я подякував, запалив.

— А ви пильнуватимете курс Криги. — Порфірій ритмічно стукав цигарницею об стільницю. — Ви будете накреслювати Історію світу.

Я дмухнув, дим навпроти диму. Сонце зайшло, кров залила Сибір, згасли на крижлізному даху Кривої Вежі симфонії світла, ми сиділи у дедалі густіших сутінках.

— Je suis le Mathématicien de l’Histoire, — повторив я.

Він також запалив. Чи бачив він іще крізь чорні окуляри? Чомусь він не схотів їх зняти.

— Аполітея, — буркнув він.

— Мгм?

— Ви вже тоді це планували?

— Як же я міг це запланувати?

— Не знаю. З Теслою? — Він стукав цигарницею дедалі хуткіше. — Якби він спершу цю Кригу не розбив, ніхто не зміг би дістатися до отого тунґетиту.

— Це ви фахівець великих змов, а не я.

— Та-ак, ви просто обчислюєте Історію світу, — кинув він із усмішкою і глибоко затягнувся. — Могутність Держави ціною відмови від Держави.

— Але ж ви не Пілсудський, ви прагнете до щастя людей тисяч народів. Що таке Держава? — неоковирне знаряддя Історії, рано чи пізно людина й так би від неї відмовилася.

— Я думаю. — Тук, тук, тук, тук. — Ви хочете керувати цією спілкою, чи не так?

— П’ятдесят відсотків плюс один голос. Зате ви будете прем’єр-міністром, президентом, ким вам…

— Якщо ви так обчислите. — Тук, тук, тук, тук. — Я даю землю й людей для захоплення тунґетиту. Ви даєте знання, визнаю, що це ключова річ. Якщо…

— Яке ваше фінансове становище?

— Моє? Чи моєї Держави?

Я змахнув цигаркою уздовж лінії розтрощених Веж.

— Ми повернулися тут до натурального обміну, рубль упав, немає жодної економіки, жодного торговельного руху, що виходив би за межі Злучених Держав Сибіру. Ми потребуємо якогось підсилення у стабільній валюті. Коли вже почнеться виробництво крижліза, ми зможемо профінансувати спорудження мережі Архімолотів з прибутків, але щоб узагалі зрушитися з місця, ми потребуємо зовнішнього капіталу. Час, пане Порфірію, має велике значення. Давайте подивимося правді в очі: якщо я того під Кригою Історії не встановлю, то, поринувши в стихію Літа, ви ніяк не захистите своїх Злучених Держав від Російської імперії і Японії. Яку ви армію виставите проти армій Хірохіто? Латані полки виснажених голодом бродяг? Я мушу нас заморозити, перш ніж старі великі держави вчепляться нам у горло. Слід якомога хуткіше стягувати машини, матеріали, вмілих інженерів. Капітал потрібен негайно.

— Тож на початок кинемо трохи чистого тунґетиту на американський ринок.

— Ні, ні, ні! Цього не вільно робити! Ви мусите дивитися на десять, двадцять кроків уперед. Адже, як тільки я запущу мою Кригу, в столицях інших великих держав втямлять, що діється, і вживуть засобів протидії.

— Встановлять власні Молоти й Архімолоти.

— Не інакше.

Поченґло невпевнено засміявся.

— Ви говорите про історіософську війну, про якісь глобальні битви філософів ідеї, Математиків Історії.

— На Молоти Тьмідини плювати, кожен фізик із осцилятором зможе визначити хвилі, протилежні по фазі. Але Ґросмолоти Росії, Японії, США, Великобританії, Німеччини, Франції, Австро-Угорщини — вони можуть мені намішати в рівняннях. Якщо пропорція потужности буде дев’ять до одного на мою користь, то я мав би впоратися без проблем, зрештою, вони, мабуть, не вдадуться до єдиної узгодженої стратегії. Але, що більше тунґетиту перебуватиме поза нашим контролем, то складнішою буде Алґоритміка Діянь. Можете бути певні, що впродовж кількох років вони скуплять до своїх арсеналів увесь тунґетит із вільного ринку й приватних рук. Цар, імовірно, просто його націоналізує. Не продаємо ні грама!

— Який тоді вихід? Ввести у спілку когось іще? — Він скривився. — Але кому ми могли б повірити такою мірою, щоби допустити його до найпотаємніших секретів фірми з ґарантією, що він не видасть їх через лояльність до своєї країни, нації, родини? Адже йдеться про виробничу компанію, яка de facto володіє країною, ба навіть більше, ніж країною…

— Нічого нового під Сонцем, Ост-Індські Компанії два століття правили половиною Азії. А людина, будь ласка: Авраам Фішенштайн. Слід тільки довідатися, чи він узагалі живий.

— Живий. — Поченґло струсив попіл у порожнє горня. — Сидить в Іркутську.

— Не утік? Але хіба не збанкрутував під час розтального краху?

— Фішенштайн? Спершу Швайцарія мала б