Варіанти - Роберт Шеклі
Робот дістав зі своєї лівої руки сокиру. Ступив уперед і мерщій зрубав колектора — той загинув жалюгідною смертю.
— Та ж я от-от мав пояснити, — дорікнув Мішкін.
— Ніколи нічого не пояснюй, — порадив робот. — Уникай прикрих ситуацій. Не заходь на стежки інших людей.
— А яка моя стежка? — запитав Мішкін.
— Про це ще скажуть.
31. Використання феноменів задля розваги
Насолоджуйтесь візитом до феноменального світу!
Майте людський досвід — найчарівніший з усіх досвідів.
Тепер і ви можете відчути плотське кохання, безпідставний гнів, несумлінність. Ви також можете пізнати нудьгу, смуток, страх, відчай.
Стривожтеся, відчувши на власній шкурі, як ваше «життя» потихеньку йде до кінця! Відчуйте неминучу «смерть», що, як ви «знаєте», буде зануренням у чисте «ніщо».
Живіть життям, сповненим суперечностей! Майте дружину і потяг до інших жінок, володійте ними й ніколи не знайте задоволення.
Заводьте дітей — і відчувайте тривогу, любов, ненависть.
Навчіться перейматися власністю! Переживайте за свою роботу, ототожнюйтеся з тим, що ви маєте.
Відчувайте боягузтво!
Дурманьте свій розум наркотиками!
Живіть пробудженим сном смертності, освітленим бентежними спалахами «чогось іще».
Відчувайте дошкульність прагнення «кращого життя», намагань забезпечити його і незмінних розчарувань на цьому шляху.
Перебувайте під тиском зовнішніх і внутрішніх стимулів. Будьте пасивним агентом, що діє під впливом непідконтрольних йому сил.
Майте переконання, погляди, уподобання й неприязні, не зіперті на раціональні причини!
Відчувайте сп'яніння віри! Відчуйте трепет перед пристрастю релігії! Подавайте заявки вже тепер!
Ніяким янголам віком до 20 000 років не дозволять зайти у феноменальний світ без письмового дозволу Бога.
32
— Не вдавайся більше до таких ліків, як сон, — сказав Мішкіну Механізм повної підтримки життєвих систем. — Натомість використовуй мене. Я добрий, корисний, гарний, слухняний. І тобі ніколи не доведеться переживати за те, що я поламаюся або припиню функціонувати.
— Ти хочеш сказати, що ніколи не поламаєшся? — запитав Мішкін.
— Таке твердження було б неможливим. Усі створені речі ламаються і старіють. Ніщо не є невразливим до аварій. Тут треба поставити важливе запитання: як ставитися до аварій?
— Гаразд, то як до них ставитись? — запитав Мішкін.
— У моєму випадку,— мовив МППЖС, — я маю сукупність взаємопов'язаних систем, які дають змогу нескінченно мене ремонтувати й повертати до попереднього стану. Якщо мене було пошкоджено, я негайно лагоджу себе, використовуючи найдоречнішу систему. Якщо найдоречніша система теж поламалася, відбувається автоматичний перехід до іншої системи.
— Але ж твоя кількість ремонтних систем скінченна, правда? — уточнив Мішкін.
— Звісно. Але можливі комбінації та рекомбінації моїх систем і підсистем досить численні, щоб виправдати слово «нескінченний».
— Дивовижно, — похвалив Мішкін.
— Так, я незвичайний витвір машинерії й абсолютно досконалий для твоїх потреб. Я можу подбати про себе. Єдине, чого я прагну, — служити.
— А що ти, власне, робиш?
— Я можу смажити яйця, прати одяг, акомпанувати собі на банджо — якщо назвати лише частину моїх талантів.
— Усе, що ти розповідаєш про себе, дивовижне, — промовив Мішкін. — Я подумаю про це. А тепер я мушу зазначити, що твоє праве переднє колесо спущене.
— Хай йому грець! — лайнувся МППЖС. — Як прикро.
— Але, гадаю, ти можеш заклеїти камеру за допомогою своїх нескінченних ремонтних систем?
— Боюся, ні, — засмутився МППЖС. — Це незбагненна помилка з боку моїх проектантів. Хай йому грець! Назад до давніх кульманів.
— Мені дуже шкода, — мовив Мішкін.
— Мені теж, — проказав МППЖС. — Ми б досконало пасували один одному, якби ти не був так абсурдно перебірливим.
МППЖС мовчки розвернувся й покульгав по лісу, вигляд мав благенький, жалюгідний і трохи кумедний. Саме тоді з недалекого дерева впали три листки.
33. Поширення і розмноження допоміжних блоків
Орхідеус спостерігав усю сцену. Мішкін запитав, що він думає про це все.
— Є тільки один елемент, якого я не розумію, — відповів Орхідеус.
— Який саме?
— Коли впали три листки. Чому вони впали саме тієї конкретної миті?
— Збіг, — припустив Мішкін.
— Я чув, як машини розмовляють, а тварини відповідають, — проказав Орхідеус. — Люди приходять і відходять загадково, проте з безперечними ознаками прихованої мети. Усе має значення. Але три листки впали саме тоді, саме там! Хто коли-небудь чув про таке?
— Особисто мене більше цікавлять дива, — мовив Мішкін.
— Мене теж, — додав Орхідеус. — Ми просто не доходимо згоди в тому, що таке диво.
— А чого ти шукаєш? — запитав Мішкін.
— Я насправді й не знаю, — знітився Орхідеус. — Але сподіваюся, що дізнаюсь інтуїтивно, коли знайду. А ти чого шукаєш?
— Не можу пригадати, — розгубився Мішкін. — Але, думаю, знатиму, як знайду.
— Мабуть, краще не знати,— сказав Орхідеус. — Знання про те, чого шукаєш, перешкоджає самому пошуку.
— Не думаю, що це так, — не погодився Мішкін.
— Думаєш, це ілюзія? — з надією запитав Орхідеус. — Я завжди хотів мати справжню ілюзію.
У робота вже не стало терпцю слухати:
— Таких дурниць я ще в житті не чув!
— Я думаю, дурниці — теж допустимий шлях до спасіння? — лагідно проказав Орхідеус. — Байдуже, так чи ні. Це шлях, по якому я йду. А тепер мій пошук веде мене деінде. На все добре, панове.
На узліссі Мішкін і робот дійшли до хатини з грубою вивіскою на дверях: «ГОТЕЛЬ ЧОТИРЬОХ ВІТРІВ». І там, вітаючи їх, у домотканій сорочці та шкіряних штанах, стояв Орхідеус.
Мішкін здивувався, побачивши в такому місці свого друга, що вочевидь був власником готелю, але Орхідеус запевнив його, що це найприродніша річ у світі. Розповів, як він дістався до цього місця, утомлений, спраглий, а над усе голодний. Він зібрав трави та овочі і зварив суп, а потім зловив кролика і зготував печеню.
Прийшли люди, втомлені й спраглі, а передусім — голодні. Орхідеус поділився з ними печенею, а вони допомогли йому збудувати хатину. Прийшли інші, й Орхідеус годував їх, інколи вони не платили або не могли платити, але звичайно могли й платили тим або тим способом, їм здавалося цілком природним, що тут має бути готель, саме в цьому місці, а не в іншому, і що в готелі має порядкувати Орхідеус. Їм ніколи не спадало на думку, що
