Принц Ґаллії - Олег Євгенович Авраменко
— А я не наполягаю, сестричко. Ти можеш вийти заміж коли завгодно і за кого завгодно. Я погоджусь і на мезальянс, лише б твій обранець був шляхтич і католик. Для мене твоє щастя понад усе. Поза тим, що я люблю тебе, я вважаю аморальним двічі приносити тебе в жертву політичним амбіціям. Адже і в політиці мають існувати хоч якісь етичні норми, інакше весь наш світ провалиться в пекло. Якщо той хлопець, пан де Монтіні, на твоїй думку, гідна людина, бери його за чоловіка і будь з ним щаслива — а я прийму його як брата. Головне, щоб ти повернулася до мене, в Толедо.
Бланка мовчки підвелася з крісла і відійшла до вікна.
— Ні, Альфонсо, — промовила вона, дивлячись у чисте безхмарне небо. — Я не хочу повертатися назад, бо не можу вернутися, бо дитинство моє вже минуло, і його нічим не повернеш. Я вже доросла, мені скоро сімнадцять, і я маю йти вперед, дивитися в майбутнє, а не чіплятися за минуле. Батько зробив мене ґрафинею Нарбонською, за ґалльськими законами я повнолітня, я один з перів Ґаллії, і моє місце в цій країні, яка, сподіваюся, стане моєю другою батьківщиною. Пробач, брате, що я не виправдала твоїх надій.
Король уважно подивився на Філіпа:
— Так он воно що! Мені завжди здавалося, що ви закохані одно в одного, та я говорив собі: коли здається, хреститися треба. А виходить, я не помилявся.
— Невже це було так помітно? — здивовано запитав Філіп.
— Це було дуже помітне, кузене. Ви завжди дивилися на Бланку якось особливо, інакше, ніж на решту жінок. Раніше я все не міг зрозуміти, що ж у вашому погляді такого незвичайного, але тепер я знаю, тепер я бачу, що це обожнювання.
Альфонсо встав, підійшов до Бланки й обняв її за плечі.
— Хай тобі щастить, сестричко. Сподіваюся, ти знаєш, що робиш. Але запам’ятай, що я тобі скажу. Що б там не трапилося, як би не повернулася твоя доля, Кастилія з розкритими обіймами прийме свою дочку, а брат — сестру.
У карих Бланчиних очах заблищали сльози.
— Я завжди пам’ятатиму це, Альфонсо…
Розділ LIX
Симон де Біґор пише листа[50]
Кохана моя Амелінко!
Минуло понад тиждень, як я надіслав тобі останнього листа, і ось, нарешті, вирішив написати знову. Сподіваюся, цей вже останній мій лист з Памплони, і незабаром я побачу тебе і притисну до свого серця, рідна. Ти, до речі, дуже образила мене в своєму листі, який я щойно отримав, натякаючи, буцімто я не дуже нудьгую за тобою, і тому не поспішаю повертатися до Тараскона. Можна подумати, що це від мене залежить! Та й кому-кому, але не тобі докоряти мені за мою нібито невірність. Ти ж для мене єдина в світі жінка, інших жінок для мене просто не існує, тобто вони насправді існують, інші жінки, але мені всі вони байдужі. Вони зовсім не займають мене, і якщо хтось наговорює на мене, не вір тим брудним наклепам.
До речі, щоб не забути. У попередньому листі я забув попередити тебе, щоб ти нікому не розповідала про замах на ґрафівну Жоану та інші брудні справи ґрафа Біскайського. А ти розказала, либонь? Матінці. То попроси її мовчати. А якщо ви з матінкою розказали своїм подругам, попросіть мовчати і їх. Правда, Ернан, дізнавшись, що я забув попередити тебе відразу, та й взагалі, що написав тобі про це, сказав, що тепер це діло пропаще. Тепер попереджай, не попереджай — все одно. Але я вірю тобі, бо ж ти в мене — найліпша в світі дружина, тільки зраджуєш мене, безсовісна. Якби ти.[51] І мама в мене найкраща з мам. Я покладаюся на вас.
Це дуже важливо — зберегти все в таємниці, бо це державна таємниця. За винятком кількох чоловік, ніхто навіть не здогадується про істинну підоснову справи. Більшість вважає, що ґраф Біскайський… А втім, він вже не ґраф, рівно як і Жоана Наварська вже не ґрафівна. Король добився згоди Сенату на передачу цієї справи так званій малій колеґії, і позавчора ця сама колеґія — король, ґраф де Сан-Себастьян і монсеньйор Франциско де ла Пенья — після таємної наради оприлюднили едикт, згідно з яким ґраф Біскайський визнається винним у державній зраді, позбавляється всіх прав, титулів та володінь і засуджується до страти шляхом відтинання голови від тулуба, а всі його титули та володіння переходять до його сестри Жоани, тепер вже ґрафині Біскайської. Король призначив солідну винагороду за піймання колишнього ґрафа, але того вже й слід охолов — видно, не хочеться йому розлучатися з головою.
А єпископ Памплонський, крім того, зробив ще одну заяву. Він оголосив про розірвання шлюбу пані Бланки з ґрафом Біскайським з моменту винесення останньому смертного вироку. Я цілком підтримую це рішення, адже невідомо, скільки часу піде на пошуки ґрафа, перш ніж його стратять, тож було б вкрай несправедливо примушувати пані Бланку чекати, аж поки вона стане вдовою. А от Ернан, мені здалося, був незадоволений такою швидкою розв’язкою. За його словами, він думав, що єпископ не наважиться самочинно розірвати шлюб і направить справу на розгляд Курії. Але ось питання: чому Ернан такий незадоволений і навіть стривожений? Я прямо так і спитав у нього, однак він відповів, що мені це лише здалося. І все ж мені думається, що тут не все гаразд.
Я хотів розповісти тобі
