Марсіанські хроніки. Повісті, оповідання - Рей Бредбері

Я кинув ті камінці у вікно, за яким щоранку лежав, коли мені було дванадцять років. І гукнув себе самого на ім’я. Гукнув із щирої дружби, запрошуючи зійти вниз, щоб погуляти в довгому літі, яке давно вже кануло в небуття.

Я постояв там рівно стільки часу, скільки було потрібно тому другому, юному мені, щоб спуститися вниз і пристати до мене.

А потім ми мерщій, випереджаючи світанок, вибігли з Грінтауна й помчали назад, хвалити бога, назад у Тепер і Сьогодні, щоб прожити там решту своїх днів.

КОРОТКО ПРО АВТОРА

Рей Дуглас Бредбері (нар. 1920 р.) — один з найбільш відомих сьогодні у світі американських письменників, автор близько 800 літературних творів мало не всіх відомих жанрів: оповідань, романів, віршів, есе, п’єс для театру і радіо, кіно — й телесценаріїв, лібретто опер і мюзиклів. У його творчості органічно поєднуються фантастика й реалізм, казка й достеменний факт, ностальгія за минулими літами й допитливий погляд у майбутнє, — і це надає кожному творові письменника своєрідного, неповторного звучання. І, мабуть, недарма критики і на батьківщині Бредбері, й поза нею з рідкісною одностайністю вважають його унікальним явищем в американській літературі.

Ще в дванадцять років, живучи з батьками в тихому провінційному містечку Вокігані, штат Іллінойс, що згодом буде змальоване не в одному творі письменника як незабутній Грінтаун (Зелене місто), майбутній “фантаст № 1” починає писати оповідання про далеку, загадкову планету Марс. Не згасає це попервах дитяче захоплення й надалі, після того, як батько в пошуках заробітку переїздить із сім’єю до Каліфорнії, і там, на околиці величезного Лос-Анджелеса, зовсім недалеко від уславлених голлівудських “фабрик мрій”, юний Бредбері закінчує середню школу, але й тоді, не маючи змоги вчитися далі й мусячи заробляти на життя продажем газет, він ні на день не полишає своїх літературних спроб. І водночас систематично відвідує бібліотеку, де жадібно всотує знання і стає в такий спосіб енциклопедично освіченою людиною (сам письменник напівжартома називає себе “бібліотечним випускником”).

Наполеглива праця зрештою дає свої наслідки: на початку 40-х років поодинокі оповідання Бредбері починають з’являтися друком, спершу в невеликих місцевих журналах, а згодом у “престижних” виданнях, і в 1947 р. виходить перша збірка “Темний карнавал”, яка, проте, не приносить авторові ні успіху, ні статків. Справжній успіх приходить до Бредбері через три роки, коли з’являються “Марсіанські хроніки”, цей, за його висловом, “негаданий роман”, скомпонований з окремих оповідань про Марс і марсіан за порадою видавничого редактора, авторового однофамільця Уолтера Бредбері (це йому письменник згодом присвятив “Кульбабове вино”). Звісно, назвати “Марсіанські хроніки” романом чи повістю можна лише умовно — строго кажучи, це все-таки широкий цикл оповідань.

Ім’я Бредбері стає відомим, і ось уже одна за одною виходять його нові книжки оповідань: “Ілюстрована людина” (1951), “Золоті яблука сонця” (1953), “Жовтневий край” (1956), “Ліки від меланхолії” (1959), “Машини радості” (1964), “Про тіло електричне я співаю” (1969), “Далеко за північ” (1976). А між ними, ще в 50-х роках, з’являються і твори “великої прози”, що принесли авторові світове визнання: фантастична антиутопія “451° за Фаренгейтом” і автобіографічна повість “Кульбабове вино”.

І в цих, і в інших порівняно ранніх творах Бредбері незмінно присутня тема, що червоною ниткою проходить крізь усю його творчість, — гуманістична тема боротьби Добра із Злом, Світла з Мороком. Особливо виразно прозвучала вона в написаній у похмурі, ганебні для Америки роки маккартистської реакції повісті “451° за Фаренгейтом”. Трохи в іншому, казково-алегоричному аспекті виникає ця ж таки тема в повісті “Щось лихе до нас іде” (1962), а в новому романі “Смерть — діло самотнє” (1985) вона вкладена в досить несподівану для Бредбері детективну форму, хоч, по суті, цей твір має виразний автобіографічний характер і певною мірою продовжує лінію “Кульбабового вина”.

Письменника глибоко тривожить машинізація і породжене нею дедалі більше поширення бездуховності в сучасному суспільстві, реальна небезпека ядерного апокаліпсису, проте він сповнений віри в силу людського розуму, в силу любові й доброго начала в людині. “Я передаю людям свою любов до життя, — сказав Бредбері в одному з недавніх інтерв’ю. — Я навчаю їх бути свідомими — ось що означає любов. Починаєш з малого, а збуджуєш у людях дуже високі почуття”. Таке творче кредо видатного письменника-гуманіста.

1

Слова пісні належать сучасникові й другові Шекспіра англійському поету і драматургу Бену Джонсону (1573–1637).

2

Переклад з англ. І. Драча.

3

Ріл — швидкий шотландський танець.

4

Країна Оз — фантастична країна, де відбувається дія повісті-казки американського письменника Ф. Баума “Мудрець країни Оз”.

5

День незалежності, національне свято США.

6

Гроші, які випускали Конфедеративні Штати Америки — союз рабовласницьких штатів Півдня, що існував окремо від США з 1861 до 1865 р.

7

У цьому розділі автор використовує мотиви творів американського письменника Едгара По (“Дім Ашерів”, “Маятник”, “Мавпа”, “Амонтільядо” тощо).

8

Г. Лавкрафт, Н. Готорн, А. Бірс — американські письменники ХІХ — ХХ ст.

9

Добра Глінда, Озма та ін. — персонажі з книги американського письменника Ф. Баума “Мудрець країни Оз”.

10

“Беббіт” — сатиричний роман американського письменника Сінклера Льюїса про сучасну йому Америку.

11

Гелоуїн — переддень 1 листопада, дня всіх святих. Народ відзначає його гулянням.

12

Вид карт, вживаних у середньовіччі.

13

Близнюк, Близняк, Фальшива Черепаха, Вовчок — персонажі з популярної книги англійського письменника Льюїса Керрола “Аліса в країні чудес”.

14

День Гая Фокса — народне свято, яке відзначається 5 листопада.

15

Біла Королева, Божевільний Капелюшник — персонажі книги “Аліса в країні чудес”.

16

Зроблено в Нью-Йорку.

17

Переклад Д. Паламарчука.

18

Джефферсон Томас (1743–1826) — американський просвітитель, третій президент США, автор проекту Декларації незалежності.