Друга фундація - Айзек Азімов
По суті, Ченніс здійснив це у крихітний проміжок часу, що залишався до того моменту, як Мул натисне на спусковий гачок. Емоційний стан Мула у той момент виражав тверду і відточену рішучість, не затуманену жодними ваганнями. Якби Ченніс пізніше захотів вирахувати час, що минає від початку пострілу до ураження потоком дезінтегрувальної енергії, він би зрозумів, що у нього в запасі лише одна п’ята секунди. Це заледве можна було назвати запасом.
За цей же незначний часовий проміжок Мул зрозумів, що емоційний потенціал мозку Ченніса раптово зріс, так наче і не було жодного впливу його власного розуму. Водночас на Мула несподіваним каскадом упав потік нечуваної ненависті, від якої кров захолола в жилах.
Саме цей новий емоційний елемент зірвав його палець зі спускового гачка. Ніщо більше не змогло би змусити його це зробити, і, зробивши це, він одразу ж зрозумів, що ситуація докорінно змінилася.
Це була німа сцена, що тривала набагато менше, ніж мала би, беручи до уваги її драматизм. Мул зняв палець зі спускового гачка бластера і пильно поглянув на Ченніса. Ченніс напружився, не сміючи навіть вдихнути. А Прітчер сидів у кріслі, б’ючись у конвульсіях; кожен його м’яз ледь не рвався від спазмів; кожне сухожилля корчилося, намагаючись рвонутися вперед; його обличчя нарешті втратило свою вишколену безсторонність, перетворившись на непізнавану посмертну маску, що дихала моторошною ненавистю; очі Прітчера пильно дивилися тільки на Мула.
Ченніс і Мул обмінялися між собою лише кількома словами – лише кількома словами і тим надзвичайно відкритим потоком емоційної свідомості, який лише і можна назвати справжнім способом взаємодії між такими, як вони. Але через наші обмежені здібності потрібно перекласти словами те, що відбувалося тоді і дещо пізніше.
Ченніс напружено сказав:
– Ви між двома вогнями, Перший Громадянине. Ви не можете контролювати два розуми одночасно – принаймні, не зараз, коли один із них – мій, відтак маєте вибір. Зараз Прітчер вільний від вашого впливу. Я зняв з нього кайдани. Тепер він той самий старий Прітчер; той, хто вже якось намагався вас убити; той, хто вважає вас ворогом усього вільного, справедливого та святого; ба більше, він розуміє, що всі ці п’ять років ви принижували його гідність, змушуючи вдаватися до гидотного підлабузництва. Зараз я стримую його, але якщо ви вб’єте мене, цей вплив зникне і він уб’є вас значно швидше, ніж ви встигнете поворушити своїм бластером чи навіть своїми мізками.
Мул розумів це дуже добре. І не рухався. Ченніс продовжував:
– Якщо ви розвернетеся, щоб повернути його під свій контроль і вбити, чи зробите щось інше, ви не встигнете розвернутися і зупинити мене.
Мул усе ще не рухався. Лише тихо зітхнув, усвідомивши сказане.
– Отже, – підсумував Ченніс, – кидайте бластер, і поговорімо, як рівня, і тоді ви зможете повернути собі Прітчера.
– Я припустився помилки, – нарешті сказав Мул. – Не треба було протистояти вам у присутності третьої особи. Це внесло одну змінну, яка перекреслила все. Що ж, за помилки потрібно розплачуватися.
Він недбало жбурнув бластер в інший кінець кімнати. Одночасно Прітчер занурився у глибокий сон.
– Коли він прокинеться, буде нормальним, – байдуже сказав Мул.
Із того моменту, як палець Мула почав натискати на спусковий гачок, і до того, як він кинув бластер, минуло трохи менше двох із половиною секунд.
Але краєчком свідомості, на крихітну, майже непомітну мить, Ченніс зауважив хвилевий сплеск емоцій у мізках Мула. Це все ще був безсумнівний тріумф.
6. Один чоловік, Мул і ще один
Двоє чоловіків явно розслабилися і поводилися абсолютно невимушено, будучи двома полюсами – і кожен їхній нерв тремтів від напруги, слугуючи емоційним детектором.
Уперше за довгі роки Мул не був цілком упевнений у собі. Ченніс знав це, і хоча він зараз міг себе захистити, потрібно було зробити якесь зусилля – а його супротивнику напасти на нього було неважко. Ченніс розумів, що не витримає випробування на витривалість.
Але навіть думати про це було смертельно небезпечно. Проявити перед Мулом слабкість означало дати йому зброю. Цей проблиск – схожий на усвідомлення перемоги – вже промайнув у мізках Мула.
Виграти час…
Чому зволікають інші? У чому джерело впевненості Мула? Що такого знає його противник, чого не знає він? Спостереження за розумом нічого йому не пояснило. Якби ж він умів читати думки! І все ж…
Ченніс різко припинив цей потік думок. Тільки одне – тільки виграти час…
Ченніс сказав:
– Оскільки все вже вирішено і після нашої маленької дуелі навколо Прітчера у вас не зосталося жодних сумнівів, що я з Другої Фундації, припускаю, ви запитаєте, чому я прилетів на Тазенду.
– О ні, – зареготав Мул, відверто показуючи свою впевненість. – Я тобі не Прітчер. Я не збираюся нічого пояснювати. Ти вчинив так, як вважав за потрібне. І хай якими були твої спонуки, вони мене не цікавлять.
– І все ж у вашому уявленні про цю історію є певні прогалини. Чи є Тазенда саме тією Другою Фундацією, яку ви сподівалися знайти? Прітчер багато розповідав про вашу іншу спробу її відшукати, і про психолога, який був вашим знаряддям – Еблінга Міса. Він інколи дещо вибовкував завдяки моїй… невеличкій підтримці. Згадайте про Еблінга Міса, Перший Громадянине.
– Навіщо?
Яка впевненість!
Ченніс відчував, що ця впевненість із кожною миттю дедалі посилюється, а всі тривоги Мула швидко зникають.
Він продовжував говорити, з усіх сил притлумлюючи в собі відчай:
– Вам бракує допитливості, еге ж? Прітчер розповідав мені, що Міс чомусь дуже здивувався. В нього виникло неймовірно сильне бажання якнайшвидше попередити Другу Фундацію. Чому? Чому? Еблінг Міс загинув. Друга Фундація не отримала попередження. І все ж вона існує.
Мул посміхнувся з невдаваним задоволенням і водночас із такою жорстокістю, що Ченніс відчув її заздалегідь, і відразу ж відвів очі:
– Але, очевидно, що Другу Фундацію таки попередили. Інакше звідки би взявся такий собі Бейл Ченніс, котрий прилетів на Калган, щоб обкрутити круг пальця моїх людей і взяти на себе досить невдячну місію перехитрувати мене? Попередження надійшло занадто пізно, от і все.
– У такому разі, – Ченніс дав волю співчуттю, – ви навіть не розумієте, що таке Друга Фундація і не надто глибоко усвідомлюєте, що відбувається.
Виграти час!
Мул відчув його співчуття, і його очі відразу ж звузилися від ворожості. Він звично почухав ніс чотирма пальцями і відрізав:
– Ну що ж, розважайтеся… Що там із Другою Фундацією?
