Феномен Фенікса - Валентин Лукіч Чемеріс

А, можливо, вони живуть і в Задзеркаллі, де все навпаки — по відношенню до нас, звичайно. Так, наприклад у них, у Задзеркаллі машина, поставлена під горою (чи на середині схилу гори) покотиться не вниз, як у нас, а навпаки, вгору. (Принагідно: якось було промайнула інформація про подібне диво у нас. На одному з крутих відрізків автостради у Вірменії залишена машина рухалась не вниз, а всупереч здоровому глуздові: вгору).

Так ось у тому, іншому — по відношенню до нас — вимірі планети Земля, у її Задзеркаллі живе невідомий, нам Розум, мислячий ефір. Той Розум і є — не лякаймося цього, а пофантазуймо разом — нашим Прабатьком. А ми — синівська чи дочірна цивілізація їхньої протоцивілізації, що є одночасно й їхньою, й нашою колискою життя.

Ось тут ми і підходимо до головного, до виникнення на планеті Земля людства. Як переконаний академік В. Казначеєв, голова комітету з енергоінформаіційного обміну в природі, теорія еволюції Дарвіна не пояснює появи людині. Важко за останніми науковими даними пояснити, щоб інтелект так розвинувся за ті 3-4 мільйони років нашої історії, яку прийнято брати за наш минуле.

«Або інтелект удосконалювався під впливом польових форм життя (протоцивілізація). А вона, напевне, впливає та нас і нині, — роз’яснює точку зору академіка В. Казначеєва кандидат технічних наук В. Ажажа, — або ми з нашим інтелектом доставлені звідкись. Тобто це суцільні запитання, на які поки що немає відповіді».

Відповіді і справді немає. Але це аж ніяк не завадить нам пофантазу— вати на задану тему. Фантазує й сам В. Ажажа: «… складається враження, що ми працюємо під їхнім контролем («їхнім» — мислячого ефіру — В. Ч.).

Не виключено, що ми є їх породженням. Свого роду розсадою, яку привезли з другого світу, а потім беруть у нас на Землі й відправляють на інші небесні тіла».

На цьому цікаве (і сміливе!) припущення В. Ажажі й вичерпується. Тож спробуємо пофантазувати далі.

«Не виключено, що ми є їх породженням».

Стародавні народи про антропогенез — процес історико— еволюційного формування фізичного типу людини — не мали, звісно, аніякої уяви. Як і про теорію еволюції Ч. Дарвіна. Але вперто вірили (і розповідали про те у міфах та переказах), що первісна людина кимось (здебільшого богом) була створена. То що змушувало народи (і тепер ще змушує) триматися за міфи про штучне створення кимось перших людей? Просто так, на голому місці міфи не виникають — щось неодмінно став поштовхом для їх створення. Мабуть, подібні міфи є відлунням або справжніх подій, або такої ж інформації, що якимось чином була відома на зорі людства, а потім зітерлася з пам’яті, перетворившись по суті в казки. Не виключено, що саме ефірні люди і створили далеких пращурів роду людського. Досягнувши за мільйони і мільйони років неймовірного рівня розвитку, протоцивілізація мислячого ефіру повністю вивчила й освоїла доступний їй світ. І зрозуміла, що мусить бути на планеті інший світ, в іншому вимірі, в іншій кривій часу, мусить бути Задзеркалля. (А ми з їхнього боку теж Задзеркалля). І люди ефіру, володіючи колосальною технологією, підкоривши час, простір та швидкість і такі закони фізики, про які ми й мріяти не можемо, відкрили Задзеркалля і проникли в нього. І опинилися у безмежному білому світі, де на чорній землі володарювали зелені рослини. В їхньому царстві знаходилося царство комах, плазунів, птахів і тварин. Серед останніх чи не найбільше було різноманітних мавп, котрі, всупереч пізнішій теорії Дарвіна вперто не хотіли ставати людьми. По тій простій причині, що не могли ними стати.

Відкритий світ вразив ефірну цивілізацію пусткою — братів по Розуму, — вони сподівалися їх зустріти, — не виявилося. І тоді протоцивілізація вирішила колонізувати нововідкритий вимір рідної планети. І заселити його своїми людьми. (Чим більш світів заселених цивілізаціями мислячих істот, тим надійніша гарантія, що людство не зникне у Всесвіті внаслідок якихось непередбачених космічних катаклізмів, що не виключено, коли Розум локальний. Як свідчить земний досвід, головною умовою життя є відтворення нею собі подібних форм. Це закон збереження життя, бо воно існуватиме доти, доки відтворюватиме собі подібних. Та й взагалі, Розуму властиво розселятися, відкривати й освоювати все нові й нові краї та материки. — Згадаймо, як ми, земляни, відкривали й заселяли тьеру інкогніто, землю невідому).

Але виявилось, що новій світ, щойно відкрите Задзеркалля, не зовсім і сприятливе для життя ефірних людей — ні атмосфера з її щільністю та складом їм не підходила, ні сила притягання планети, ні інші природні і фізичні параметри. Ефірні люди могли в такому середовищі існувати лише в скафандрах чи під куполами міст, де були б створені необхідні їм умови. Але під куполами нова цивілізація не розвинеться. І тоді вирішено було створити для захисту життя спеціальні кокони, такі собі своєрідні біологічні комбінезони, в яких ефірні люди й народжуватимуться в новому світі, зростатимуть, розмножуватимуться тощо. Мислячий ефір синтезував біологічно важливі органічні сполуки амінокислот, протеїнів, нуклеотидів, вуглеводів, утворив біополімери та інші молекулярні системи. З них було сформовано захисний комбінезон для ефірного розуму-інтелекту — те, що ми