Феномен Фенікса - Валентин Лукіч Чемеріс
— А як виникають ці діри? Де вони розташовані? Чому люди ітехніка потрапляють у них?
Запитливо дивився на свого співробітника, не чекаючи од нього миттєвої відповіді, якої він знав, і в природі ще не існує.
— Хто нам про це скаже, — репортер розвів руками. — Сучасна наука безсила пояснити подібні феномени. Але це лише сьогодні. Поки що, а завтра… Можливо, завтра буде знайдена відповідь.
— А раптом все це… вигадки, га? Тому наука і скептики з недовір’ям відносяться до подібних історій. Називають їх фантазіями.
— В принципі все може бути, — зітхнув репортер.
— Але в такому разі доведеться визнати, що серед авіаторів є люди…. з нестійкою психікою. Які очевидно страждають галюцинаціями. Або схильні до вигадок. Фантазій. Простіше — до брехні. На жаль.
— І це може бути.
— Або ще… все це — вигадки нашого брата-журналіста. В погоні за сенсаціями і не таке придумаєш. Та ще маючи добру фантазію і професійне вміння писати, а їм підігрують деякі пілоти, наземні служби аеродромів. Навіть, деякі вчені. Не кажучи вже про фантазерів серед обивателів, які раз вигадавши, вірять, що саме так і було.
— І таке припущення має реальне підґрунтя. — Репортер помовчав, ніби збираючись з духом. — І все ж я вірю що це є результат невідомих нам законів Всесвіту.
— Так вигадки це, чи — дія невідомих нам законів Всесвіту?
Репортер мовчав.
— Тоді поясни де беруться… гм-гм… скелети за штурвалами літаків?
Репортер лише розвів руками.
— Мовчиш? Мовчи. Я від тебе й не чекаю миттєвої відповіді.
— Я її й не маю, сер, — і додав своє традиційне: — Поки що. Хоча певний: всьому причиною вже згадувані діри у часові та просторі.
Вони ще випили по чашечці кави і вже коли репортер збирався йти, редактор мовив:
— Може, це й добре. Що ми не знаємо. Як мудрі застерігали і застерігають: менше знатимеш — міцніше спатимеш, а матеріал твій ставлю в номер, будемо вважати, що це невідомі закони Всесвіту. На нього і звалимо всю цю містику.
Якщо тільки вона містика, а не наука.
ПОДОРОЖ ПІСЛЯ СМЕРТІ або
ПОВЕРНЕННЯ НА ПРАБАТЬКІВЩИНУ
ЕТЮД
І сказав один філософ:
«… питання це (посмертне буття — чи не буття) рано чи пізно, хочемо ми цього чи ні, невмолимо і неминуче постає перед кожним. Це, по-суті, центральна проблема людського існування, присутня як всім традиційним культурам, так і сучасним цивілізаціям, які не втратили спадковості духовних цінностей».
І сказав інший філософ:
«Парадоксальність цього мого повідомлення міститься в тому, що я говоритиму про речі ніби фантастичні, але разом з тим, древні, як міф. Вони відомі вже багато тисяч років… Цим я хочу сказати, що при розвитку цивілізації відбувався не тільки розквіт знань, але і втрата їх. І зараз древні прості речі спливають, як фантастичні, неправдоподібні розповіді».
1
Більшість землян називає їх інопланетянами, а меншість (таких, можна б сказати, одиниці, але — спокійно, спокійно!) нашими… співпланетниками. То виходить, що НЛО прилітають на планету Земля із планети Земля? Головний доказ прихильників цієї гіпотези такий: навіть до найближчих зірок відстані неймовірно далекі. То чи можна,