Оповістки з Меекханського прикордоння. Схід-Захід - Роберт М. Вегнер

— І що тепер? Я говорив: нехай Ґригас вишле людей, аби його переконати, що він робить помилку.

— Але навіщо? Навіщо нам серйозна війна на вулицях? Анвалар її не бажає, бо це лише ослабить Лігу.

Альтсін нарешті ризикнув повернути голову й глянути на Гундера.

— Не хоче, чи заслабкий для неї? Скільки гільдій відповіло б на цей заклик? Скільки людей ви могли би відправити у порт, який Товстий перетворив на фортецю? Я це бачив, там кожна вулиця належить Цетрону. У Ґригаса повинна бути ціла армія.

Гундер глянув на нього з іронією. Обличчя його скривилося в злостивій посмішці.

— Навіщо армія там, де вистачить однієї людини?

До Альтсіна дійшло миттєво.

— Ти зрозумів, — посмішка зробилася ширшою. — Це добре. Товстий завжди тебе хвалив, що ти, нібито, вмієш швидко думати. Ти маєш рацію, Цетрон перетворив порт на фортецю, і що гірше — люди до нього лояльні. Він ніде не ходить сам, ніколи не має незахищену спину, не виходить з вулиць, де знає кожну людину від дитини й до старців. Неможливо наблизитися до нього непомітно. Лише хтось, кому він довіряє…

— А як цей хтось мав би вийти з такого живим?

«Це не я ставив це питання», — подумалося йому. — «Не я. Це хтось інший. Я зараз не торгуюся за власне життя, купуючи смерть Цетрона».

— Добре питання. Ми роздумували над цим доволі довго й, вочевидь, дійшли до висновку, що смерть Товстого від ножа чи гароти, якою б видовищною вона не була, не давала б нашій людині ані тіні шансу на виживання. Тому важко було б когось найняти до такої роботи. Тож ми, по роздумах, вирішили, що найкращим буде щось типу цього.

У руці Гундера з’явилася маленька темна пляшечка.

— Омвірон, досконала отрута. Не має смаку, запаху й протиотрути. Швидко всотується, навіть якщо викличеш блювання відразу по тому, як проковтнеш — не врятуєшся. Діє довго, кілька днів, і не дає жодних симптомів. Поволі кружляє в крові, накопичуючись в нирках, печінці й легенях. А потім, на п’ятий чи шостий день, ти раптом починаєш сцяти й плювати кров’ю. У тебе болить все тіло, ти втрачаєш зір, душишся й помираєш. Все — не більше, ніж за чверть години. Болісна, але в міру швидка смерть. Цих п’яти днів вистачить, щоб наша людина виїхала з міста. Дуже багатою. Такою багатою, що зможе купити собі якусь садибу, де проведе решту життя серед виноградників, роблячи дітей навколишнім селянкам. Я б сам спокусився, якби існував шанс, що Товстий підпустить мене до себе.

Отрута. Хоча в місті існувало кілька гільдій найманих убивць, користатися з отрут сповільненої дії було винятково безчесним. Одна справа нашмарувати стрілу чи клинок кинджала, що збільшить їхню дієвість, а інша — дати жертві, яка нічого такого не сподівається, отруту в їжі чи питві, а потім споглядати кілька днів, як вона конає. Навіть школи алхімії, які діяли в місті, приймали неписане правило й незмірно рідко користалися чимось таким. Альтсін широко посміхнувся.

— Я ще трохи пам’ятаю правила, важливі для цього міста. Не буде такого місця в Фііланді, де ваша людина могла б сховатися.

— Ти отримуєш стільки золота, щоб виїхати якнайдалі. Навіть до Імперії. Ти зміниш ім’я, вигляд, оженишся й народиш дітей, яким купиш шляхетські титули. Вочевидь, роблення діточок селянкам залишиться в силі. Будеш багатий, лінивий і ситий життям. Забудеш про бідність, холод і голод. Це будуть найлегші гроші в твоєму житті. Повернешся до Товстого, ви вип’єте вина на знак примирення. Він завжди мав до тебе слабкість. А потім ти виїдеш з міста…

Гундер говорив короткими, простими, майже гіпнотичними фразами. Пляшечка в його руці монотонно колисалася. Горлорізи за спиною Альтсіна стовбичили нерухомо, наче скульптури. Лише Аш дозволяв собі стискати кулацюри, розглядатися й чухати голову.

Альтсін встав на широко розставлених ногах, легенько коливаючись, й припинив слухати. Біль із нестерпного зробився важким, а поламані ребра не давали дихати на повні груди, але що поробиш. Він відчував вагу в рукаві. Його не обшукали, що було помилкою, тож підводячись він витягнув кинджал з-за халяви, хоча, в ім’я всіх богів, навіть не пам’ятав, щоб свідомо прийняв таке рішення. Тепер він притримував зброю вістрям униз, кінчик клинка колов його в палець Досить розкрити долоню й схопити руків’я.

Аш був найнебезпечнішим. Це з ним розмовляв Гундер. Здається, був впевнений, що зарізяка зрозуміє його доручення й зуміє точно їх виконати. Удар у сонну артерію або в горло. Жодна людина на світі не зуміє битися із руками, притиснутими до розхльостаної шиї. Здоровило на виході може стати проблемою, але може й придатися. Пролізти поряд із ним геть важко, але якщо вдасться його скалічити, то найкраще порізати стегно під коліном. Тоді він перекинеться й заблокує завулок, даючи злодію шанс на втечу. Добре, що цей сучий син не дозволив йому спертися об стіну.

Тепер у нього двоє опришків за плечима, а вони не виглядають надто розумними.

Злодій стояв і кивав на слова Гундера, які все одно до нього не доходили. Чекав, аж доки відізветься одна з тих дратівливих дурнуватих думок, які в такі миті завжди з’являлися в його голові. Нічого. Його думки зробилися підозріло спокійними й прозорими.

Тож план був або досконалим, і до нього нічого неможливо було додати, або ж абсолютно шаленим, і тоді будь-які протести нічого не вартували.

Особисто він був схильний погодитися із тим другим.

— Гундере.

Дивовижно, як швидко той стулив пельку, на півслові обірвавши літанію зисків і баришів, які посипляться на Альтсіна після того, як він отруїть Цетрона. Людину, яка понад десять років оберігала його, вчила й охороняла від проблем.

— Я цього не зроблю.

Гундер дивився на нього не довше, ніж удар серця. Але цього вистачило, щоб зрозуміти, що подальша балаканина не має сенсу. Обличчя його дивно скривилося, він вишкірив зуби в дикій гримасі.

— Вби…

Не встиг закінчити. Альтсін розслабив долоню, руків’я кинджала саме зсунулося і лягло в неї. Раптом все наче сповільнилося.

Аш, здається, і справді був найрозумнішим і найшвидшим із усієї четвірки горлорізів, але його кулак, здавалося, летів до обличчя злодія не швидше ніж муха, яка пірнає в банку з медом. Короткий удар перерізав йому вени та сухожилки на зап’ястку. Покінчено з побиттям людей кулаками. Альтсін відштовхнувся від