Українська література » Фантастика » Перетворення у тварин (збірка) - Євген Гаран

Перетворення у тварин (збірка) - Євген Гаран

Читаємо онлайн Перетворення у тварин (збірка) - Євген Гаран
і не брався читати газету, а йшов шукати ще якоїсь роботи, бо гроші в сім’ї ніколи не зайві. Він не досипав якихось півгодини зранку, а схоплювався прудкенько і подавав Глинці каву до ліжка.

– Ну, як, – одного дня спитала Жилка, зустрівшись у місті, – чи ще не лишила свого чужинця?

– Ні, – відповіла Глинка, трохи розсердившись, – я ще почекаю.

– Нічого, нічого, – Жилка дала деякі настановлення, – головне, підшукати влучний момент, щоб почати судову справу розводу. Нехай твій чужинець сам себе винним почуває. А доки до суду не дійшло, користуйся своєю мовною перевагою. Звичайно чужинці розмовляють повільно, їм бракує висловів, і вони спиняються, щоб підшукати правильне слово. Отут на нього й обвалюйся всім своїм мовним запасом, використовуй його стратегічно незграбні моменти.

– Щодо мови, то він уже читає нашу літературу, – Глинка відповіла з деякою гордістю, – він позичає електронні книжечки з міської бібліотеки. На щастя, віконночистильна робота не вимагає розумового напруження, а для нашого читання не треба вживати очей: поклав книжечку до кишені, і пускайся собі вкупі з автором та його героями в далекі мандри і збагачуй свої мозкові сфери силою нових звуків, образів і висновків. Ця втіха відплачує бідолашному Яремі за всю ту мороку, що я йому завдала.

Жилка глянула на неї стурбовано.

– Дурна! Я ж тобі сто разів казала, що любов – хвороба інфекційна, заразлива. А ти таки не берегла себе. Видно, знову забула помити руки після контакту з хворим.

– Але ж він так за мною добре доглядає, – протягла Глинка.

Жилка розсердилася.

– Ти вперта, нечемна дитина з надутими губами. Чи мушу я знову говорити про минулі несправедливості патріархату? Отакі чоловіки, як оцей, що ти його толеруєш, притискали нас протягом віків.

– А я люблю, як мене Ярема притискає, – раптом усміхнулася Глинка, напевно думаючи про щось зовсім інше.

Жилка безнадійно махнула рукою.

Ярема ще не міг читати затаєних думок, і тому він навіть не здогадувався про Жилчину програму виховання чоловіка. Його любов лишалася чистою від гірких домішків підозри. Його любов що далі, то глибшала й міцніла, робила Глинку все ріднішою і придавала йому нової сили і завзяття.

На дев’ятому місяці вагітности Глинка поверталася з Яремою додому. Їхали крізь рівнину, покриту безкінечним цвинтарем мертвого евкаліпта. Де-не-де паслися вівці. Раптом мотор захрип, авто стало. Загарчав стартер раз, другий, десятий, – не помогло. Вирішили дістатися пішки до головного шляху, яких півгодини ходу. Звідти можна було продовжувати подорож автобусом.

Не минуло й п’яти хвилин, коли це де не взявся самець кенгуру. Велетенських розмірів. Очі налиті кров’ю. Здуріла тварина летіла їм назустріч. Ярема тільки й мав часу, щоб загородили собою Глинку, і вони, тварина й чоловік, звелися в бійці на життя і смерть. Цупкі м’язи кенгуру були Яремі не по силі. Та він розумів, що тварину треба було тримати близько біля себе. Відірвавшись від нього, вона змогла б балансувати на хвості і битися сильнішими й довшими задніми лапами.

Скоро вони впали на землю і покотилися шляхом. Яремині удари відскакували від тварини, як від сталевих жил.

Вони скотилися з дороги і тепер борсалися на березі глибокого струмка. Ярема вже чув, що кенгуру часто топлять своїх ворогів. Дальше борсання тільки присувало їх ближче до води. Але тут Ярема побачив камінь. Ще мить, – і сильний удар повалив оскаженілу тварину мертвою.

Коли стомлений і закривавлений Ярема причвалав до Глинки, вона зустріла його радісним і винуватим поглядом.

– Ой, чоловіче, скоріше відвези мене до міста... Я так налякалася, так налякалася... Ну, що ми робитимемо, якщо дитина народиться в буші?

Ярема підняв Глинку на руки.

– Важкенькі ви вдвох, – пожартував, щоб піднести її на дусі, і вирушив розміреним і впевненим кроком.

З того, як піт припікав його подерте тіло, Ярема знав, що в нього на грудях має бути довга рана. Він також спостерігав, як більше й більше крови збігало з нього на Глинку. Різкий біль давав йому знак стати і спочити. Але свідомість рухала вперед.

Сонце ще стояло високо, і мухи надокучали, намагаючись присісти біля очей або на залитий кров’ю одяг.

Тільки досягнувши шляху, спинивши автобус і обережно поклавши Глинку на асфальт, Ярема вже не знайшов більше сил. Він знепритомнів, а коли тимчасово прийшов до себе, то почув немов крізь серпанок сну:

– Обережніше підіймайте! Жінку ось сюди, а чоловіка до другого авта. Так, так. Не повезеш же їх до однієї лікарні.

Ярема усміхнувся.

***

Минуло кілька років, як Жилка знову з’явилася на обрії. Якось вона заскочила до Глинки на відвідини.

– Все ще та ж сентиментальна атмосфера? – поцілувавшись, вона вказала на груповий портрет Глинки, Яреми і маленької Пташки. – А я також одружилася. Ми провели медовий рік на островах, і тепер починається ця неприємна розводова тяганина. Власне, його вина, – мого чоловіка. Він мені став гидким: маленький, лисий, а до того ще й короткозорий.

– А куди ж ти дивилася, як одружувалася? – зауважила Глинка, тільки її подруга мала звичку не відповідати на запитання, що вели на слизьке.

– Мій Ярема вже вивчив мову, – продовжувала Глинка, – він тепер розмовляє краще, як ми з тобою. Він також зробив важливі відкриття в галузі функціонування мозку і нервової системи. Йому досить на тебе глянути, і тобі негайно прищепиться любов до твого чоловіка, дарма, що він і маленький, і лисий, і короткозорий.

Жилка енергійно запротестувала:

– О, ні! Нема дурних. Ті, хто люблять, лише страждають, а ті, кого люблять, користуються. То нехай він хіба прищепить любов моєму чоловікові.

– На односторонню любов він не згодиться, – Глинка похитала впевнено головою. – Або ж обом, або нікому.

В сусідній кімнаті хтось стукнув вікном.

– Ой, лишенько! – вигукнула Жилка. – Це, мабуть, твій Ярема. Я ніколи не довіряла мужчинам і не буду довіряти.

Відгуки про книгу Перетворення у тварин (збірка) - Євген Гаран (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: