Вогнесміх - Олександр Павлович Бердник

Що таке вирій? Таємнича далина, куди відлітають птахи і думки дослідників, щоб, збагатившись досвідом інших країв, принести рідній Землі, вітчизні, друзям нетлінні скарби розуму й духу, чуття й творчості.

Не бійтеся глибин непізнанного. Не бійтеся вирію. Вільно прагніть у буряний політ пошуку. Космічна глибінь відповість чудовими відкриттями на кожну спробу співробітництва з Матір’ю-Природою. Діти Революційної Вітчизни, сміючись, відкидають покривало страху — спадок минулих темних віків. Не страхайтеся, що духовні буржуа назовуть вас божевільними — то ознака правильності шляху. Безодня вирію відкрита, світлоносні крила розуму куються подвигом кожного дня.

«Тези для алгоритму „Резонансу Еволюції“» (вік XXІ, роки вісімдесяті, планета Земля й довколишній простір):

соціальний устрій;

наукові тенденції, гносеологія;

технологія;

біологія, медицина;

антропологія, смисл буття, мета;

космічна ситуація;

творчість і любов.

Академік Терен М.І., відомий послідовник видатного педагога Сухомлинського, стверджує:

Епоха соціальних та національно-визвольних революцій за прийдешні сто років повністю змітає експлуатацію й рабство. Планета вступає в Комуністичну Еру, хоч ще й зберігаються в окремих регіонах архаїчні структури з приватною власністю. Проте вони не визначають основної історичної тенденції поступу.

Грядущий соціум розв’язує безліч економічних, етично-моральних, побутових та інших дилем. Проте виникають інші проблеми, котрі раніше не проявлялися. Настає ера нових революцій — внутрішніх. Сили духу, що тисячоліттями заганялися в алгоритми приреченості, війни, приниження, безвиході, воскресають і вимагають дії, росту. Для них необхідні канали прояву. Стихія духовності — вражаюча за потенцією (незміряно масштабнішою, ніж ядерна чи анігіляційна енергія) — повинна мати свідоме застосування. Безумовно, наступне століття ще не розв’яже всіх проблем виховання й самореалізації. Тому можливі вибухи неконтрольованої психоенергії: наприклад, втеча дітей у далекий космос, спонуканих романтикою мандрів та неузгодженістю з архаїчними традиціями батьків; пробудження правічної спадщини звірячості в геномах грядущих поколінь і необхідність її гармонізації; ревнощі й комплекси неповноцінності, заздрість і відчай; відчуття ущербності й спроби подолати цей стан тими чи іншими аналогами повноцінної дії — розмаїтими ілюзіонами, для яких буде використана потужність тодішньої технології та науки (щось подібне до наркоманства, тільки сублімоване до інтелектуальної висоти).

Планетарна педагогіка прийдешнього зустрінеться з такими патологічними та парадоксальними фактами, тому що нагромадження потенціалу загальної освіти й інформативності, розширення духовно-інтелектуального обрію, психонапруга творчої стихії сягне небувалого рівня, а застосування, можливості вияву будуть доступні ще не для всіх. І тоді визріє проблема, яку умовно можна було б назвати «нооштурм прийдешнього», тобто інтенсифікація всіх розумових сил для атаки на стіну часу й простору для прориву в нову сутність буття.

Які проблеми та завдання розв’язуватимуться науковою думкою і творчою потенцією кінця XXІ віку?

Проблема альтернативного математичного апарату, котрий нині започаткований, як «математика цілості» Боголо-Гука.

Проблема довголіття.

Проблема смерті й безсмертя. Чи можливе безсмертя особи? Дилема Фауста. Загадка народження й смерті: можливо, це фази єдиного життя, котре пронизує буття цільною ниттю.

Проблема штучних організмів (біороботів, кіборгів тощо).

Проблема телепатії (передачі думки), телекінезу (використання психоенергетики для кооперації з стихіями природи), телепортації (передачі тіла на відстань) тощо.

Проблема орозумлення тварин. Розкриття потенційності їх геномів, інтенсифікація звіроеволюції.

Свідомі контакти з флорою. Спроби налагодити спілкування з рослинним світом, як з інтегральним цілим. Мудрість Квітки, як безмежний склад досвіду тисячоліть, мільярдоліть.

Проблема космічних мандрів. Необхідність усунення суперенергетики, знаходження можливостей природного, вільного мандрування в часі-просторі.

Оживотворення Місяця, Венери, Меркурія, Марса, супутників Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна (там, де життя не виникло самостійно). Дослідження великих планет для виявлення там специфічного, унікального життя. Якщо такого не виявиться, розробка проектів для посіву життєвих форм в атмосфері вищеназваних світів.

Проблема геліоенергетики. Таємниця горіння Сонця й зірок. Сонце як висока ступінь організованості, а отже — своєрідного розуму.

Розширення знання про Сонячну Систему. Знаходження сонячної пари (якщо ідеї про наявність в нашому регіоні згаслої зірки підтвердиться).

Проблеми розселення людства у простір. «Ефірні міста» Ціолковського. Проблема мутацій для життя в штучних міжзоряних колоніях.

Проблема створення нових, пластичних тіл для грядущої людини. Організми, які можуть самооновлюватися, самоеволюціонувати, модифікуватися відповідно до зміни космічних умов проживання.

Проблема паралельних сфер-мірностей, часів-просторів. Дослідження Всесвіту, як всеосяжного, багатогіллястого древа вічності, гілкою або листком якого ми можемо бути. Можливість свідомих контактів з розумами таких сусідніх світів. Перспективи таких контактів, як небувале розширення «обрію буття».

Перенесення свідомості й пам’яті на інші субстрати (екстериорізація): в біологічні комп’ютери, в психіку інших людей, в психіку тварин, рослин, комплексів комах.

Проблема пам’яті. Пам’ять як благо і як гальмо поступу. Звідси — необхідність очищення ноосфери від баластної інформації віків (традиції жорстокості, рабства, злоби, ненависті, ліні, песимізму, злочинності, цинізму тощо).

Проблема болю. Трансформація болю в зм’якшений «стоп-сигнал». Звідси — інтенсифікація безстрашності та творчої активності.

Проблема любові. Любов як самозречення. Подолання стереотипів любові патологічної, як, наприклад, жадання оволодіти обраним об’єктом.

Подолання «закону дзеркала» як причин відчуженості особи від Цілого.

Проблема радості й оптимізму як кореня буття й творчості.

Любов і радість як невичерпне джерело психічної енергії, а звідси — самодостатність життя, котре живиться любов’ю й радістю.

РЕЗЮМЕ:

Алгоритм XXІ віку для «Резонансу Еволюції» необхідно формувати за найоптимістичнішими ідеалами прогресивних соціумів, щоб отримати повноцінний прогноз.

Чому різні західні «клуби» та «футурологічні інститути» отримують апокаліпсичні висновки, які ставлять людство перед крахом? Тому, що грунтують алгоритми й програми футурологічних аналізів на ідеалах і традиціях історично приреченого суспільства, в котрому відсутні перспективи еволюційного метаморфозу. Хто куди прямує — той там і буде! Ми повинні опиратися виключно на моноліт оптимізму й творчої радості. Такий вектор викличе до дії потужність втаємничених сил Матері-Природи…