Загибель Уранії - Микола Олександрович Дашкієв
— А ти, Тессі, — вітрогонка!
— Вітрогонка? — Тессі зареготала і цмокнула сина в нахмурене чоло. — Хіба так можна казати на маму?
— Тато казав — отже, можна!
Ну, що ти йому зробиш, оцьому громадянинові, який визнає тільки тата! Все, все в ньому Айтове: очі й посмішка, зосередженість і наполегливість.
Але Тессі не шкодує, що син не схожий на неї. Навпаки, їй це приємно. Хай росте мужнім і сильним, впертим і розумним. Таким був би Айт, якби народився в ці часи.
— Синку, нашого тата сьогодні обрали до Вищої Ради Вчених. Ти радий?
Маленький Люстіг стурбовано звів брівки, але не відповів. Тато вчить: краще мовчи, якщо не маєш чого сказати.
— Це дуже велика честь, синку! А ще сьогодні тато запускає першу міжзоряну ракету.
Син солідно киває головою: у них в родині про цю ракету говорять щодня. Тато розповідав про неї, показував малюнки, приносив навіть велику іграшку-модель.
— Полетить наша ракета в далекі зоряні світи. Потрапить у гості до інших людей — може, таких, як ми, пірейці. А може, до волохатих і страшних на вигляд, а насправді людяних і привітних.
— Тессі, дивись: он дідусь Літтл!
Справді, до залу зайшов і попрямував на трибуну професор Ейр Літтл. Два роки тому його було обрано до Вищої Ради Вчених і призначено Комісаром Антирадіаційного Нагляду всієї планети, а сьогодні, як представник Монії, він заступає на посаду Голови Ради наступного строку повноваження.
Замовкає неголосний гомін у залі. Розпливається зображення на екрані, сповнюється синяви. З'являється на ньому картина зоряного Всесвіту, і водночас, наростаючи, лунає кришталево чистий дзвін — позивні Вищої Ради Вчених, знак загальної уваги.
На тлі зоряного неба проступає зображення Рожевого й Блакитного Сонць, облямованих золотою орбітою Пірейї. Це — емблема нового суспільства.
З останнім звуком гонга емблема падає, і на екранах мільйонів телевізорів з'являється обличчя професора Ейра Літтла.
— Люди Пірейї, — схвильовано промовляє він. — Вища Рада Вчених повідомляє, що становище на планеті все ще загрозливе. Після загибелі корисних видів рослин і тварин почали буйно розвиватися всілякі комахи, плазуни та нижчі повзучі рослини. Якщо не вжити негайних заходів, розвиток шкідливих форм життя на Пірейї набуде характеру першорядного лиха.
Зображення Літтла на екранах потьмяніло, а на його місці виникла і почала швидко наближатися Пірейя.
Зелена й привітна колись планета тепер стала сіро-жовтою, похмурою. Зникли хмари, які запинали її поверхню. Від них лишився тільки сивий серпанок.
— Внаслідок загибелі рослинності, — вів далі Ейр Літтл, — у десятки разів зменшилася кількість випаровуваної вологи, а отже й кількість опадів. Пірейя поступово перетворюється на мертву пустелю.
Апарат телепередавача спустився нижче. Тепер він на борту вертольота, що летить над поверхнею планети.
Ні, життя не загинуло повністю. Повзучим гвіанам до смаку припала отруєна атмосфера. Їхні огидні червоні пасма стали довгими, товстими; вузлуваті чорні корені вперто чіплялися за пісок, лізли вглиб, аж до водоносних шарів грунту. А над ними роїлися комахи — міріади найрізноманітніших комах. Хоч шкідливе випромінювання свого часу і завдало їм значної шкоди, саме вони почали розвиватися і видозмінюватися надзвичайно швидко. Кожне нове покоління набувало дедалі химернішого вигляду, з більшим завзяттям ставало до боротьби за існування. Пірейя перетворилась на царство комах. Вони дзижчали в повітрі, плюскотіли в воді, шаруділи в піску.
Але, крім комах, по планеті повзали ще якісь велетенські створіння. То були автоматизовані електронно-обчислювальні машини вищого класу — нащадки «Крихітки» інженера Дейва, удосконалені інженером Айтом.
Дейв не дожив до втілення своєї мрії. Він загинув на бойовому посту, рятуючи інших. Але його творча думка жила.
Царство комах? Ні, Пірейя поступово перетворювалась на царство машин. Саморухомі кібернетичні злагоди знищували комах і насаджували нові види рослин, вирощених селекціонерами, виплавляли метал і відбудовували заводи, розвідували і видобували корисні копалини, будували і ремонтували самих себе.
Вони не вміли мислити, оці машини, хоч і виконували, здавалося б, цілком самостійно найскладніші, найцілеспрямованіші дії. За них мислили люди, які створили їх.
— …Вища Рада доповідає, — говорив Ейр Літтл. — Інститут кібернетики під керівництвом академіка Айта нещодавно розпочав серійний випуск машин Дейва вищого класу, які за механізмом своїх рефлексів наближаються до рівня розумних істот. Дивіться, люди Пірейї, вмикаємо завод кібернетичних машин!
На екранах телевізорів з'являється складальний цех величезного заводу.
Яскраве сяйво ламп денного світла. Лунає безперервний приглушений гуркіт. Кількома потоками повільно повзуть химерні деталі з металу, пластмаси, кераміки. Вони облягають скелети машин на головному конвейєрі, і споруди все більше стають схожими на величезних банькатих крабів.
Ось автоматичні пристрої вмонтовують товсті сріблясто-сірі канати — напівпровідникові пасма інженера Айта. Ось у спеціальну нішу лягають заздалегідь заповнені барабани пам'яті. Клацає вимикач ядерного реактора — і злагода оживає. Її довгі гнучкі сяжки обмацують все перед собою — шлях вільний. Багато перепон чекає її попереду: ця машина ще неписьменна, їй доведеться кілька декад повчитись на полідромі під керівництвом машин-учителів. Але тоді вона вже стане неперевершеним фахівцем своєї справи. І в електронному мозкові зафіксуються не лише знання з тієї чи іншої галузі науки, а й власні, притаманні тільки їй рефлекси.
— …Зважаючи на те, що основну працю різноробів тепер виконуватимуть машини Дейва, Вища Рада Вчених постановляє скоротити тривалість обов'язкового робочого дня на дві години, — лунає голос Ейра Літтла. — Вища Рада також повідомляє, що в результаті напруженої праці колективу вчених під керівництвом професора Тессі Торн створено біостимулятор, який дає можливість виліковувати найважчі форми променевої хвороби. Вища Рада оголошує колективу, що його очолює професор Тессі Торн, подяку людства Пірейї…
— Синку! Ти чуєш, синку?! — Тессі схопила маленького Люстіга, пригорнула до себе. — Подяка людства!
Тільки ні, для неї важливе не це.
