Крига. Частини ІII–ІV - Яцек Дукай

с е б е і з н а й е л е м е н т а р н і ш и х р е ч о в и н, а в і д т а к п р и т а м а н н а з д а т н і с т ь п е р е б у в а т и п о в с ю д и». Це буде, отож, панкосмічна цивілізація бывших людей, які існують не завдяки тілу, а попри тіло, оскільки можуть довільно його змінювати, перебудовувати, віднімати й додавати чи тут, чи там. Буде остаточно затерта межа між матерією тіла й матерією не-тіла: кожну частку автоматические червяки тепер зможуть ужити для відновлення або створення тіла. «Завдання людського роду полягає в оберненні несвідомого, самого із себе чиненого, народжуваного, на свідоме, світле, дійсне, всезагальне, особисте воскресіння». Украй дослівно усвідомлюване воскресіння тіл власне тому таке важливе, що врешті дозволить вирватися із неволі того, що тілесне, до того, що духовне. «Тільки завдяки реґуляції матерії дух здобуде повну перемогу над плоттю».

… Бо ж мотивом і сенсом усього Проекту і змістом ідеї, яка спожила Фйодорова, є Істина християнської релігії, Слово Боже. «Христос є Воскреситель, і християнство, як істинна релігія, є воскресінням». Біблійні пророцтва з Апокаліпсиса не є і не можуть становити безумовного опису майбутнього. Адже в іншому разі вони позбавляли би людину надії і вільної волі. Натомість, це п л а н. представлений людству для втілення. Усіх тих, хто до них не приєднується, фёдоровцы зневажливо називають «пасивними християнами», «клієнтелою релігії», «ледачими Лазарами». Тільки фёдоровцы є «активними християнами». Вони не чекають безвольно на воскресіння тіл, — вони п р а ц ю ю т ь, щоб це воскресіння настало. Ведучи борню проти Апокаліпсиса, вони сповняють Божий замисел Історії. Фёдоровцы наслідують Христа якомога ретельніше: вони воскрешатимуть, як Він воскрешав із мертвих. Бо «всі не впокоїмося, всі ж перемінимося. У хвилину, в миг ока, за останньою трубою — бо затрубить, і мертві повстають нетлінними, й ми попереміняємось. Тим же, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збагачуючись у ділі Господньому завсіди, знаючи, що праця ваша немарна перед Господом».

… Релігія тут безпосередньо пов’язана із наукою, наука є знаряддям релігії. Тож не дивно, що вони їздять університетами, дослідницькими інститутами й сыплют деньгами на розмаїті дослідження. Особливе враження справили на них випадки «мимовільного» воскресіння тварин, вийнятих із вічної мерзлоти. Крига, крига — це вже якийсь початок. Сам Хавров пише в брошурі про дослідження із невиліковно хворими добровольцями, котрих клали в крижані ями й виймали через кількадесят годин, коли ті вже встигали замерзнути на камінь, — устануть, чи не встануть? А може, вони не встали тільки тому, що попри все хвороба їх цілковито здолала? (Чи фёдоровцы усвідомлюють, що по-своєму повторюють ритуали мартинівців?) Крига, крига, — що нижча температура, то повніше заморожування. Вони вже навіть подумували про якісь експерименти з лютими. Ґальванізували померлих зимовиків. Панове в товстих шубах, із непокритими головами й серйозними обличчями над патріаршими бородами фотографувалися поруч із відкритими могилами, видовбаними в кризі, а поміж ними стояв спертий на дошку, жорсткий, наче бурулька, труп, теж лютовець, значит, добряче затьмітлений. «Ідеальне консервування тіла є першим кроком на шляху до воскресіння тіл». Згасилося лампу, натиснулося на повіки великими пальцями. Чи не так звучить термодинамічна теорема Нернста? При температурі, яка прагне до абсолютного нуля, ентропія прагне до нуля. Себто, якщо теслектричний струм справді сягає поза існуючі температурні мірки… Знялося рукавички, поколювання перейшло із рук на щоки, чоло. Чи й справді нуль лорда Келвіна — це точка, в якій процеси ентропії стають зворотними? А з іншого боку, в Царстві Темряви, звідки тільки люті приходять, там змішане буде розмішуватися, тобто порядкуватися, зіпсоване направиться, забуте — пригадається, сфальшоване — справдиться, а покійники — воскреснуть?

Визирнулося крізь вікно на золоту Анґару, полум’янобарвну від кольорів ламп саней, що нею кружляють, ці барви сплили моросклом у форму замерзлої річки; а сніг — на небо; а небо — на дахи; а дахи… Знову протерлося очі. Півтора дні без знетьміднення, і вже упевненість єдиноістини починає вгризатися в умисел. Бо відчувалося в ідеї Фйодорова оту слушність, зумовлену самою її тотальністю, всеосяжною ємністю. А що буде через тиждень, через місяць? Ще навернеться мені тут у мартинівство!.. Засміялося нишком. Прах батьків. Вийнятий із могили труп, високо достойні фёдоровцы над могилою. Повернулося до брошур, знову запалилося лампу. Знайшлося адресу редакції, а водночас садиби Іркутського Братства Боротьби з Апокаліпсисом. Главная, 72, п’ятий поверх. Ну що ж, показне приміщення. Записалося адресу в бумажник.

Редакція «Воскресения» могла собі дозволити на таке показне місце розташування, оскільки, як побачилося, під’їхавши туди наступного дня після роботи, в цій самій будівлі містилися контори Фішенштайнової імпортно-експортної спілки й Нового Зимового Банку (де Фішенштайн також мав контрольний пакет акцій). На другому поверсі містилися бюра байкальської філії Асекураційного Товариства Ллойда. Фішенштайн був затятим конкурентом пана Веліцького, й Войслав часто про нього згадував (особливо, відколи вигадав, що з бідного математика раптом виклюнеться великий підприємець). — Фішенштайн — єврей, але дивний єврей. По-перше, бо не тримається з євреями — тримається із християнами, і всі його спільники — люди хрещені. По-друге, бо неабияк щедрий: у скількох лише заздалегідь неприбуткових проектах він топив капітал! І тут зовсім не йдеться про якусь милу Богові благодійність. По-третє, бо знавець Письма, маю на увазі, що його дуже шанують рабини, й головний фундатор іркутського Бет га-Мідрашу. Що більше він від них, однак, відсувається, то вище його цінують. Бачте, який парадокс!

Потрібна, мабуть, більша витонченість у рахунках й око прокурора Разбесова, щоб вирішити рівняння Фішенштайна. Цікаво, яку ж істину благочестивий юдей бачить в ідеї Фйодорова. А може, він навмисно живе в брехні? Не фінансував би ж він так щедро Братство Боротьби з Апокаліпсисом тільки для примхи. Інша річ, що він міг собі це дозволити: Іркутськом кружляли чутки про удавану скромність Фішенштайнa, котрий начебто зумів уже накопичити п’ять статків, які згодом повкладав поза межами Сибіру в швейцарські й італійські банки, німецькі копальні, нерухомості (він буцімто володів цілим кварталом дохідних кам’яниць у Нью-Йорку). Що ж, кожен багатій ходить між людьми в ореолі брехні про десятикратно більше багатство, особливо ті, що з племені Мойсеєвого.

На Главной стояв лютий; довелося під’їхати й увійти ззаду. Спершу подумалося, що будинок узагалі вилучений