Серед бурі - Борис Дмитрович Грінченко

- зрадник сей,

Був сю ніч там... він з ними умовлявся…

Білоченко

Ізрадник він і душогуб. Візьміть!

В'яжіть його!.. Мерщій!..

Лясковський

Се все брехня! Се вигадки!.. Вона зо злості бреше!

Оксана

Не вигадки... Я чула все сама…

(Показує на Грицька.)

І він те чув…

Грицько

Еге, я чув: се правда!

Все, що вона сказала вам,- було.

Посвідчити прийшов я вам сю зраду,

І на суді ще більше я скажу.

Лясковського стягають з коня, віднімають зброю і крутять назад руки.

Коваленко

Оксаночко, дай рану подивитись.

Оксана

Не треба, ні... нічого, любий мій…

Та тільки я чогось немов не встою…

Падає, але Коваленко й Грицько піддержують її й кладуть на поміст.

Коваленко

Вона вмира, мій господи святий!..

Біжіть мерщій по лікаря... по діда!..

Шукайте крізь - на шанцях і в дому.

Кільки козаків вибігає.

Оксана

Та ні-бо, ні!.. Я не вмираю... Сили

Чогось нема...

Лясковський

Зв'язали ви мене...

Коли вже так, то й їх в'яжіть зо мною,-

Хоружого й суддю,- бо і вони

У справі тій були…

Старовський

Брехня!

Жилинський

Неправда!

Лясковський

Ні, правда все!.. В'яжіть, щоб не втекли.

Білоченко

Суд розбере! А поки- всіх зв’язати!

Старовського й Жилинського в'яжуть, забираючи в їх зброю. Два козаки - вбігають.

Козак 1

Ляхи! Ляхи!.. На шанці лізуть... б’ють...

Козак 2

Хтось одімкнув малую браму, вперлись…

У брамі бій... вже сили не стає…

Білоченко

Полковнику, твоє на шанцях місце!

Коваленко

Ви ж бачите - не можу: умира.

Як я її самую тут покину?..

Білоченко

А вороги як візьмуть місто - всі

Тоді вмремо... Забув свою повинність!

Оксана

Іди, іди!.. Я не умру, діждуся…

Повинен ти оборонити всіх…

Ще козак убігає.

Козак З

Пробилися вже вороги у браму.

Коваленко

Прости мене, кохана,- я піду.

(До Грицька.)

Доглянь її ти, брате, поки справлюсь.

Припадає до Оксани, цілуючи її, і зараз устає. Під голову Оксані підкладають жупан.

Пан писар тут зостанеться нехай

І береже, аж поки я вернуся…

Гей, шаблю дай!

Йому подають кільки шабель, він бере першу.

До бою, лицарі!

Вибігає з шаблею, за їм козаки. Лясковського, Старовського та Жилинського виводять. Оксана на помості лежить, біля неї Грицько, писар теж на помості стоїть трохи віддалік. Збройні козаки круг помосту.

Спершу тихо, тоді чути стріляння, бойовий гук і галас. Увесь час він то притихає трохи, то більшає.

Оксана

Як б'ються там... О господи єдиний!

Подай ти їм подужать ворогів!..

Крицький

Подужають,- адже ж бо там полковник…

Грицько

Сестриченько, де вражено тебе?

Оксана

У груди... ой!..

Грицько

Чому не можу взяти

Я кулю сю до себе в тіло,- хай

Умер би я, а ти була б здорова.

Оксана

Я дякую, мій братіку, тобі...

Як дуже враз у грудях заболіло.

Крицький

Перенести б додому пані,- там

Оглядіти і рану можна буде.

Оксана

Ой ні, мене вже не займайте ви…

Я хочу тут... Його я тут діждуся…

Змовкають. Стріляння чути раз-у-раз.

Крицький

Завзятий бій!.. І наче дужче все…

Ні, затиха... Тепера чути далі,-

Се ворогів погнали... Наші б’ють!

Оксана

Мій господи, коли б мені діждатись!..

Грицько

Яка бліда ти, сестро, Боже мій!..

Оксана

Дарма... дарма!.. Аби достало сили Діждатися...

Крицький

Та діждетесь!.. Ось-ось

Всі вернуться, і пан полковник прийде…

Тоді ми вас мерщій перенесем,

Щоб дома ви були... і лікар буде

Вас гоїти…

Оксана

Чом Василя нема?

Так довго вже!..

Грицько

Ось чути,- йдуть неначе…

Крицький

Уже ідуть, вертаються назад.

Козак убігає.

Козак

Подужали!.. Ляхів прогнали з міста!

Козак 2

(убігає)

З потугою гетьман Петро іде;

Злякавшися, ляхи знімають табор.

Оксана

Хвала тобі, мій господи святий!..

Коли б його побачити, то більше

Не треба вже нічого…

Крицький

Йде полковник.

Коваленко швидко ввіходить і кидається на поміст, за