Серед бурі - Борис Дмитрович Грінченко

(Штовха його ногою. Той схоплюється й хапається за шаблю; починають рубатися шаблями).

Голоси козацькі й жовнірські

Тю на вас! Nie ruszaj go!7

Чи ви не показились?

Увіходить Сотник козацький

Сотник

А то ще що? Облиште зараз ви!

Ті неохоче кидають битися.

Знов сварка тут?.. Ще карано вас мало!

Як сміли ви добути зброї? Га?

Грицько

Бо він посмів мене штовхать ногами!

Жовнір 4

On nie pozwalai nam zagrac sig tutaj...8

Сотник

(до жовнірів)

Геть зараз ви! Бо тільки доповім,

Що робите,- не минете ви кари.

Жовнір 1

Nam nа nic to!.. Jak sie chlop rozzuchwalil!.. Ale popamietasz, chamie! Kjedys moze zdybiemy sie, to policzymy sie w ten czas!.. Chodzmy, panowie-bracia!9

(Жовніри виходять).

Сотник

А ви таки заведетесь, хоч як!

Грицько

Не можемо знущання ми терпіти!

Старий козак

Бо вже вони розвеличались так,

Мов ми у їх піддані на роботі.

Сотник

Сваритися не треба!.. Не сварись!

Пилипенко, убраний уже по-козацькому, приводить Лясковського.

Лясковський

Полковник то засипати звелів

Тоді тайник. Ти був би йшов, не бавивсь.

Пилипенко

В тернах отих я цілий день ховавсь,

Все длубався, як способу добрати

Геть вибратись... Та й про дочку згадав…

Лясковський

Се відаю... і як дізнавсь про гасло…

Хотів-таки фортелем увійти,

Та не воно... Не дуже пощастило!..

То ж не дури, а справу як почав,

То вже кінчай.

Пилипенко

А от і сотник наш.

Лясковський

Здоров був, пане сотнику!

Сотник

Здорові А хто єси?

Пилипенко

Це сотник, пан Лясковський.

Сотник

Пан сотник! Бач!.. Гаразд, що завітав!

Ну, що ж у вас там коїться у місті?

Лясковський

Все добре в нас: полковник у тюрмі,

За його - я.

Сотник

Та як же се вчинилось?

Лясковський

От розкажу... А поки ти мене

До гетьмана мерщій веди, бо треба

Умовиться... Йдучи я розкажу,

Що сталося, і як ми подоліли.

Сотник

Оце гаразд! Так завтра Кальник наш?

Виходять Сотник, Лясковський та Пилипенко.

Грицько

Зрадливий пес!.. Продав своїх, Іюда!

Старий козак

Не лайся-бо! Він продається нам,-

То й ми такі?

Грицько

Та й ми не дуже ліпші.

Козак 1

Та годі вам сваритися! Починай хоч якої пісні, абощо,- все ліпше, ніж гризтися.

Козак із бандурою

Та якої ж його починати, коли ніякої не вільно: про Дорошенка не можна, про ляхів не можна... хіба про Морозенка?

(Співа, а за їм інші).

Ой Морозе та Морозенку,

ой ти славний козаче!

Ой за тобою, та Морозенку,

уся Україна плаче.

Не так тая й Україна,

а як теє горде військо…

Ой заплакала та Морозиха,

ідучи вранці на місто.

Не плач, не плач, та Морозихо,

об сиру землю не бийся;

Ой ходім з нами, з нами, козаками,

та меду-вина напийся!

- Чомусь мені, та миле браття,

та і мед-вино не п’ється:

Ох і десь же мій син Морозенко

та із турчином б’ється...

Пилипенко увіходить.

Пилипенко

Пан сотник вам звелів, щоб ви "или На всю цю ніч до шанців, аж до брами.

Козак 1

А що робить?

Пилипенко

Сказав, що прийде сам, То й скаже все.

Козак 2

Чи йти, то йти! (Устає, за їм інші).

Козак 3

Ходімо

Устають козаки й виходять.

Пилипенко

(сам.)

Два тижні тут... Вже пороху звели

До бісу й куль... вже всім осточортіло,

А не щастить!.. Про Дорошенка чутка,

Що йде сюди... то мусимо тікать

Або сюди, у місто се, ввійти.

Ото ж, коли не пощастило силі,

То хитрощам моїм хай пощастить.

Червінчиків гетьман не пошкодує…

Вже поживу в достатках я тоді!..

Багатий зять приймав мене до себе,

Дак утекла ж із Василем дочка!..

Доводиться тинятися ізнову,

Замість щоб жить в розкошах та в добрі…

Оксана боязько ввіходить, озираючись.

Пилипенко

Мов жінка щось... Чого се тут ти ходиш?

Оксана

Се, тату, ви?

Пилипенко

Оксана?! Ти відкіль?