Книжконюх. Дарвін - Тьєррі Дебру
ЕНТОНІ: Саллі, слід знайти якесь рішення. Бо ситуація неприємна.
САЛЛІ: Що ти пропонуєш?
ЕНТОНІ: Хай докладе зусиль! Сама! І не кажи мені про її спроби самогубства. Це театр! Дешевий шантаж!
САЛЛІ: Отже, ти пропонуєш виставити її?
412: Ви пробували?
413: Пробував що?
412: Вийти з... тобто, я хочу сказати... повернутися додому. У фізичному сенсі.
413: Навіщо?
412: Як це — навіщо? Щоби знову побачити своїх доньок!
413: Але я їх уже бачу!
412: Так, але вони вас не бачать.
413: Так влаштовано світ. Приходить час — і батько мусить піти.
412: То ви не хочете повертатися? Боїтесь?
413: Чого я мав би боятись?
412: Не знаю. Ви мені скажіть.
413: А ви починаєте набридати.
412: Даруйте, і все ж нагадую, що я не просив ні лежати з вами в одній палаті, ні переглядати ваші спогади.
413: До речі, щодо спогадів. У вас немає жодного, який підняв би вас на поверхню і дав би мені змогу пізнати вас ліпше. Якщо це дійсно так, то ви небезпечна особа. Жодного візиту — хіба це не підозріло?
412: Нічого підозрілого. Це радше сумно.
413: Перепрошую.
412: Але ви маєте рацію — особа я небезпечна. Хтозна, може, я когось убив.
413: Навіщо такі крайнощі? Можливо, ви просто страшенно банальна людина, як переважна більшість людей.
412: Дякую, ваші слова заспокоюють. (Пауза.) Дивно, та я гадки не маю, на що скидаюся насправді. Скажіть, я бридкий?
413: Бридкий? Що ви кажете, ні! Не перебільшуйте!
412: Значить, трохи ліпший за бридкого... Дякую і на цьому.
8.
ЕНТОНІ: Я не чув, щоб вона виходила. Почекаєте?
СТІВЕН: Якщо я вам не заважаю...
ЕНТОНІ: Звісно що не заважаєте! Вона зрадіє, що ви прийшли. Будете пиво?
СТІВЕН: Ні, дякую, я не вживаю.
ЕНТОНІ: Хіба це не абсурд?
СТІВЕН: Даруйте? Це ви про що? Про пиво?
ЕНТОНІ (сміється): Ні, про метушню! Про Дарвіна!
СТІВЕН: Я тут саме через це. Мені здалося, що Саллі розгублена.
ЕНТОНІ: Ви правильно зробили, що прийшли.
Пауза.
СТІВЕН: Вона розповідала про ваші дослідження. Теорія збігів, правильно? Певно, я видамся неуком, але мені дійсно важко збагнути, що таке квантова фізика.
ЕНТОНІ: О, не хвилюйтеся! Мені також.
СТІВЕН: Ви мене заспокоїли.
ЕНТОНІ: Томатний сік будете?
СТІВЕН: Ні, дякую.
ЕНТОНІ: Щоби заглибитись у квантову фізику, треба повністю змінити своє світосприйняття. Скажімо... бачите мене? Я ж стою перед вами, правда?
СТІВЕН: Та начебто так...
ЕНТОНІ: А вам відомо, що порожня частина мого тіла незліченно більша, аніж заповнена?
СТІВЕН: Що ви кажете?
ЕНТОНІ: Якщо прибрати пустий простір між атомами, ви перестанете мене помічати. Я стану меншим за порошинку. Та що там я! Еверест був би не більшим за намистину — однак намистина важила б, як Еверест!
СТІВЕН: Нічого собі! Але як це пов’язано зі збігами?
ЕНТОНІ: У нескінченно малому відбуваються події, пояснити які за законами нашого світу неможливо. До прикладу, візьмемо дві частинки, пов’язані однаковими властивостями. Розділимо їх, приберемо будь-який можливий зв’язок між ними — і все ж, коли ми працюватимемо з однією з них, то побачимо, що друга, відділена, реагуватиме точнісінько так само, ніби... досі прив’язана до першої частинки! На мою думку, справа тут у коливаннях. Ми, фізики, називаємо це сплутаним квантовим станом.
412: Сплутаним? Ну і слівце!
413: Цить!
ЕНТОНІ: От ви і я, скажімо — сплутані.
СТІВЕН: Та невже?
ЕНТОНІ: Усе сплутане. Якщо простіше: усе пов’язане з усім. Усі частинки Всесвіту прив’язані до загального поля коливань.
СТІВЕН: Скажу чесно — заплутали ви мене.
ЕНТОНІ: Спробую пояснити. Це як океан. А кожен із нас — хвиля. Можливо навіть — але тут я вже виходжу за межі фізики, — що наш стан коливання існував до нас і нас переживе.
СТІВЕН: Ви про... життя після смерті?
ЕНТОНІ: Життя — але не в звичному сенсі слова. Коли хвиля перестає бути хвилею, вона губиться в океані, але те, що робило її хвилею, продовжує існувати — і, можливо, візьме участь в утворенні інших хвиль. Розумієте?
СТІВЕН (посміхається): Почасти...
ЕНТОНІ: Гадаю, людей, яких любили, ми вже не побачимо. Однак виживе коливання, якого, утім, не усвідомлюємо ані ви, ані я. Принаймні не так, як усвідомлюємо свою присутність тут.
СТІВЕН: І все ж я не бачу зв’язку зі збігами...
ЕНТОНІ: Зараз побачите. У реальності коливань — як і загалом у квантовій фізиці — час не існує. Минуле, майбутнє, теперішнє — усі ці поняття позбавлені сенсу. Можливе буквально все! Те, що в нашому світі ми називаємо інтуїцією чи передбаченням, цілком може бути короткими візитами до неусвідомленої реальності коливань. Вам траплялося відчувати, що ви вже щось бачили або переживали?
СТІВЕН: Ясна річ.
ЕНТОНІ: У такі моменти, цілком може бути, ми несвідомо під’єднуємося до іншого виміру, де час — це тільки ілюзія.
СТІВЕН: Але чому це триває лише мить?
ЕНТОНІ: Причина в нашій свідомості. Вона ніби відрізає нас від усесвітнього зв’язку з усім.
СТІВЕН: Навіщо?
ЕНТОНІ: Щоб захистити нас. Якби ми пізнали світ повністю — збожеволіли б. Є межа, яку нам не переступити. Дехто стверджує, буцімто йому це вдалося. Застосовуючи молитву, медитацію, наркотики чи ще щось. У цьому контексті збіги — ідеться не про поодинокі банальні збіги, а дійсно тривожні, які часто повторюються, і я називаю таке явище каскадом збігів — постають як тріщини у системі, зведеній задля нашого захисту. Ми ніби на мить перемикаємося на чужий нам часопростір, приєднуємося до своєрідного всесвітнього психічного поля.
СТІВЕН: Всесвітнє психічне поле... цікаво.
413: «Цікаво»! Телепень! Можу закластися — він ані слова не зрозумів!
412: Боюся, не лише він.
ЕНТОНІ: Звісно, усе це лише гіпотеза. Довести я це не можу. І багато хто з колег скаже, що я — несповна розуму.
СТІВЕН: Вас ніхто не фінансує?
ЕНТОНІ: Звісна річ, ні.
СТІВЕН (риється по кишенях): Де я її поклав?.. Ось! На вашому місці я звернувся б до цієї фундації. Щороку вони виділяють значні суми на різноманітні дослідження і публікації. Вам варто спробувати! (Пауза.) Всесвітнє психічне поле... Нічого собі! Можливо, це просто інша назва для Бога?
ЕНТОНІ: Не кваптеся поперед батька до пекла!
Заходить Люсі.
СТІВЕН: Доброго вечора!
ЛЮСІ: Вітаю! Привіт, Тоні!
ЕНТОНІ: Привіт.
ЛЮСІ: Не представиш мені свого друга?
ЕНТОНІ: Ну...
СТІВЕН: Мене звати Стівен. Я... колега вашої сестри.
ЛЮСІ:
