Король стрільців - Іван Керницький
кайзерка — булочка
капувати — зрозуміти
каценшпрунґ (нім.) — недалечко
кіблювати — сидіти в тюрмі
клявіс — тюремний сторож
кляво є! — знаменито!
комісьняк — чорний хліб (в армії)
кнайпа — корчма
коса — ніж
лахудра — жебрак, ледащо
лепета — голова
майстер Копитко — швець
майхер — ніж
мати мойра — боятися
мікрус — дитина
міхалок — мішок
моровий — відважний
на вар'ята — здуру, ненасправжки
назіхер — насправді
на світ вийти — на волю
на фест — зовсім певно
нєшпори (пол.) — Вечірня
облітаний — досвідчений
парканик — ковнірець
паталашити — псувати гру
пацалиха — кумедія, чудасія
пех — невдача
під хайром — божитися (з жид.)
побудка (пол.) — підйом, вставання
поківаний — недотепа
помпієри — пожежники
посмітюхи — тюремна прислуга (з в’язнів)
прецлі — бублики (солені)
прифалює — прийде
пришлюсувати — долучити
путня хмелю — кухоль пива
пуцнути — вдарити
пшодовнік (пол.) — підстаршина поліції
п’яний в шток — дуже п’яний
рандка — стріча закоханих
салятирка — миска, полумисок
сиґнатурка — дзвінок (в костелі)
скок — напад, грабунок
спацькати — змарнувати
спренжистий (пол.) — меткий
універок — університет
фавль — штрафний (у футболю)
файрант (нім.) — кінець праці
фасувати — одержувати
фатерко — батько
фаціята — обличчя
фраєр — наївна людина або також модник
хатрак — поліційний аґент
хірус — п'яниця
цибуля — годинник
цинк — знак, відомість
цувакс (нім.) — новик
цьмаґа — горілка
цюпа — арешт, тюрма
шалабойдик — чарка
швімки — купальні штанці
шимон — сторож кам’яниці
шкарп — залізничий насип
шкраби — черевики
шлюсрок (нім.) — сурдут
шнельцуґ (нім.) — скорий поїзд
шніт — склянка пива
шпіцель — аґент, донощик
штаєрок — танець
штимувати — згоджуватись
шустаки — дрібні гроші
БУДНІ І НЕДІЛЯ----------------------------------------------
Друкується за виданням:
Будні і неділя. — Нью-Йорк: Об’єднання українських письменників в екзилі «Слово», 1973
----------------------------------------------
Будні і неділяКожна вільна від служби неділя була для стрілочника Петра Канюки великим святом. З самого ранку він уперто та послідовно ваксував свої черевики, попльовував і далі ваксував, щоб світилися «на ґлянца». Потім приодягався в «цивільне», мастив вуси помадою, підпирав бороду штивним комірцем, розпинав на грудях краватку з головатою шпилькою і йшов до св. Юра на «Десятку».
На Святоюрській горі було гамірно й багатолюдно. Мов хмара сніжних метеликів, як весняний розспіваний дощ, немов червінці з розпростертої жмені — гомінко та дзвінко висипалась під Собор шкільна дітвора з ранішнього Богослуження. Дівчатка в білих сукеночках, з косичками обабіч голови, побравшись за руки, бігли кудись навмання, багато сміялись, пищали й щебетали, ніби не помічаючи хлопчиків, а завжди крадькома зиркаючи за ними, і було в цьому трохи невинної дитячої пустоти, а трішки вічної, як світ, жіночої кокетливости.
Але шибені хлопчиська в куценьких штруксових штанятах, з обсмаленими литками, похожими на сірнички, дивились не у бік дівчаток! Щоб не гаяти марно часу, зараз же за церковною брамою поділилися на дві команди, посортувались — хто іде «на поміч», хто «на крило», а хто в атаку, — і пустили на повний хід м’яча, що глухо бебехав об кам’яні груди подвір’я. А котрому не повезло допасти м’яча, той копав