Гаррі Поттер і келих вогню - Джоан Роулінг

- Що ж ти зробив? - допитувався Гаррі.

- Він... запросив Флер Делякур піти з ним на бал, - пояснила Джіні. Видно було, що вона намагається приховати посмішку, продовжуючи зі співчуттям погладжувати Ронову руку.

- Що-що?! - не повірив Гаррі.

- Не знаю, що на мене найшло! - задихався Рон. - На що я розраховував? Там було повно людей... скрізь... я, мабуть, сказився... усі ж це бачили! Я проходив повз неї у вестибюлі - вона якраз розмовляла з Діґорі - і тут на мене найшло. Я її запросив!

Рон застогнав і затулив обличчя долонями. При цьому й далі бурмотів:

- Вона подивилася на мене, як на якогось морського слизняка. Нічого навіть не відповіла. А я... н-не знаю... нарешті отямився, чи що, і - драла!

- Вона частково віїла, ти правду казав, - мовив Гаррі. - Її бабуся була віїлою. Ти не винен. Думаю, що коли ти повз неї проходив, вона застосувала свою силу на Діґорі, а ти потрапив під вплив. Але вона дарма старалася. Він піде з Чо Чанґ.

Рон підняв очі.

- Я щойно запрошував її піти зі мною, - похнюплено сказав Гаррі, - і вона мені розповіла.

Джіні раптом перестала всміхатися.

- Це просто казна-що, - обурився Рон, - ми єдині залишилися без пари. Та ще Невіл. Угадай, кого він запросив? Герміону!

- Що? - вигукнув спантеличений новинами Гаррі.

- Отож! - до Ронового обличчя почав повертатися нормальний колір і він навіть засміявся. - Він мені розповів це після Снейпового уроку. Сказав, що Герміона завжди була до нього така люб'язна, допомагала з навчанням і все таке - але вона йому відповіла, що її вже хтось запросив. Ха! Якби ж то! Вона просто не захотіла йти з Невілом... Та й хто б ото захотів?

- Припини! - роздратувалася Джіні. - Не смійся!

І тут до вітальні крізь отвір пролізла Герміона.

- Чого ви не прийшли вечеряти? - спитала вона, підходячи.

- Бо... хлопці, перестаньте сміятися... бо їм обом відмовили дівчата, яких вони хотіли запросити на бал! - сказала Джіні.

Від цих слів Гаррі та Рон замовкли.

- Красненько тобі дякуємо, Джіні, - кисло промовив Рон.

- Що, Роне, всіх красунь розібрали? - зверхньо сказала Герміона. - Луїза Міджен з кожною хвилиною гарнішає, правда? Не сумніваюся, ти таки знайдеш кого-небудь, хто з тобою піде...

Але Рон дивився на Герміону так, ніби раптом побачив її у геть іншому світлі.

- Герміоно, знаєш, а Невіл має рацію! Ти ж таки дівчина!

- Влучне спостереження, - промовила вона крижаним голосом.

- Можеш піти з кимось із нас! - сказав Рон.

- Ні, не можу, - відповіла Герміона.

- Та ну, чого ти, - нетерпляче сказав Рон, - нам дуже потрібні партнерки. Ми будемо наче телепні, якщо нікого не знайдемо. Усі вже познаходили...

- Я не можу з вами піти, - Герміона залилася рум'янцем, - бо я вже декому пообіцяла.

- Не може бути! - вигукнув Рон. - Ти сказала це просто, щоб відшити Невіла!

- Та невже? - Герміонині очі небезпечно зблиснули. - Якщо ти, Роне, аж три роки не помічав, що я - дівчина, то це не означає, що цього не помітив хтось інший.

Рон поглянув на неї. Тоді знов усміхнувся.

- Ну добре, добре, ми знаємо, що ти дівчина, - сказав він. - Цього вистачить? Підеш?

- Я ж тобі сказала! - розлютилася Герміона. - Я вже йду з іншим! - і подалася в напрямку дівочої спальні.

- Вона бреше, - категорично сказав Рон, провівши Герміону поглядом.

- Ні, не бреше, - тихо заперечила Джіні.

- Із ким же вона йде? - задерикувато спитав Рон.

- Я тобі не скажу, це її власна справа, - відказала Джіні.

- Що ж, - Рон був остаточно виведений з рівноваги, - це вже просто тупо. Джіні, ти підеш з Гаррі, а я...

- Я не можу, - сказала Джіні і стала червона, як буряк. - Я йду з Невілом. Він запросив мене, коли Герміона йому відмовила, і я подумала... нехай... Я б інакше не потрапила, бо я ще не в четвертому класі. - Вигляд у неї був нещасний. - Я піду, мабуть, повечеряю, - додала вона і, похнюпивши голову, вийшла крізь отвір за портретом.

Рон глянув на Гаррі округленими з подиву очима.

- Що це на них найшло? - запитав він.

Та Гаррі якраз помітив, що крізь отвір у вітальню залазять Парваті та Лаванда. От і настала мить для рішучої дії.

- Зачекай тут, - кинув він Ронові, устав і підійшов до Парваті:

- Парваті? Підеш зі мною на бал?

На Парваті напало хихотіння. Гаррі зачекав, коли воно вщухне, схрестивши в кишені мантії пальці.

- Добре, піду, - нарешті погодилася вона, страшенно засоромившись.

- Дякую, - Гаррі аж полегшало. - А ти, Лавандо, підеш з Роном?

- Вона йде з Шеймусом, - повідомила Парваті, і вони з Лавандою захихотіли ще дужче.

Гаррі зітхнув.

- А ти не знаєш, хто міг би піти з Роном? - спитав він, стишивши голос, щоб Рон нічого не почув.

- Може, Герміона Ґрейнджер? - сказала Парваті.

- Вона вже йде з іншим.

Парваті була вражена.

- Та ти що? З ким? - верескнула вона.

Гаррі знизав плечима.

- Поняття не маю, - сказав він. - То як бути з Роном?

- Гм... Думаю, моя сестра змогла б піти, - повільно протягла Парваті. - Ти знаєш - Падма... з Рейвенклову. Якщо хочеш, я її спитаю.

- Це було б чудово, - зрадів Гаррі. - Скажеш мені потім, добре?

Він повернувся до Рона, думаючи, що через цей бал набагато більше мороки, ніж він того вартий, і щиро сподіваючись, що ніс у Падми Патіл не перехняблений.

- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ -

Святковий бал

Попри величезну кількість домашніх завдань, яких назавдавали четвертокласникам на канікули, Гаррі не мав настрою працювати після закінчення навчального півріччя. Тож тиждень перед Різдвом він разом з усіма розважався, як лише міг. Учнів у ґрифіндорській вежі було не менше, ніж під час навчання. Здавалося, що вежа аж поменшала через небувалий галас її мешканців. Канаркові заварні тістечка Фреда й Джорджа мали чималий успіх, і тому в перші дні канікул скрізь можна було зустріти оброслих пір'ям учнів. Але незабаром ґрифіндорці стали обачнішими, коли хтось їх чимось частував - щоб не з'їсти часом канаркове заварне. Тож Джордж зізнався Гаррі, що вони з Фредом зараз винаходять щось інше. Гаррі пообіцяв собі ніколи