Гаррі Поттер і келих вогню - Джоан Роулінг

- Бувай, Гаррі, - сказав Рон, плескаючи його по спині.

- Па-па, Гаррі! - сказала Герміона і зробила те, чого не робила ще ні разу: поцілувала його в щоку.

- Гаррі, дякуємо... - пробелькотів Джордж, поки Фред палко кивав, стоячи збоку.

Гаррі підморгнув їм, повернувся до дядька Вернона й мовчки вийшов за ним з вокзалу. Поки що нема чого непокоїтися, сказав він сам собі, вмощуючись на задньому сидінні дурслівської машини.

Як казав Геґрід: те, що має статися - станеться... І він з готовністю зустріне все, що на нього чекає попереду.