Українська література » Дитячі книги » Гордівниця Злата - Тамара Крюкова

Гордівниця Злата - Тамара Крюкова

Читаємо онлайн Гордівниця Злата - Тамара Крюкова
феєрверком. Тільки юна герцогиня Агнеса не прийняла запрошення. Вона шаленіла, що бакалійниця знову стала в неї на дорозі.

«Стара відьма обдурила мене, але я її з-під землі дістану й змушу прибрати цю вискочку», — вирішила вона, засівши за книги з чорної магії.

У день бенкету Агнесі не сиділося вдома. Загорнувшись у чорний плащ, вона повільно проїхала повз королівський палац у кареті з заштореними вікнами. Веселощі були в самому розпалі. Усюди чулися музика й сміх.

— Що ж, веселися, поки можеш, — стиснувши кулаки, процідила крізь зуби Агнеса. — Настане час, і ти дізнаєшся, хто така Чорна герцогиня!


Кубок чарівника

Якщо від дня народження тебе переслідує чаклунство… Якщо двійника, створеного за допомогою чорної магії, усі вважають твоїм братом… Якщо підступна відьма плете навкруг тебе інтриги… Якщо ти намагаєшся довести свою невинність, а все повертається проти тебе… Залишається одне — забути про те, що тобі лише десять років і що ти спадкоємець престолу. Синові Злати не допоможе ніхто й ніщо, якщо він сам не розкриє таємницю чарівного кубка. Розділ 1
Перетворення

Коротка червнева ніч легкокрилим метеликом опустилася на землю, але не встигла струсити пилок зірок зі своїх крил, як у небесному саду, де народжувався кожен новий день, уже готувався розкритися рожевий бутон світанку. Край неба посвітлішав, утративши глибину й соковитість. Зірки зблякли та соромливо відступили. Світло, спочатку бліде й несміливе, усе наполегливіше просочувалося на небосхил. Він наливався блакиттю і наповнювався силою, поки нарешті ніч не змогла витримати натиску народжуваного дня. І тоді промінь сонця, що сходило, прорізав тканину неба, і на неї виплеснулася червона заграва сходу. Вона розтікалася й наливалася золотом. Тієї миті, коли лава сонячних променів сипнула на землю, у королівському палаці пролунав крик дитини. У дружини короля, красуні Злати, народився син.

Гармати салютували потужним залпом. Глашатаї сурмили в труби, розносячи радісну звістку по усьому королівству. Саме небесне світило сповістило про народження королівської дитини. Це був добрий знак. Але так уже повелося здавна: що для одного — щастя, для іншого — горе.

У розкішних апартаментах герцогського замку давня суперниця Злати Агнеса оскаженіло кидалася на всі боки, не знаходячи собі місця від злості. Вона не змирилася з поразкою і не забула образи. Відтоді як принц одружився з дочкою бакалійника, Агнеса серйозно зайнялася вивченням магічних книг. Подейкували, що дедалі частіше в її покоях цілісіньку ніч горіла свіча й блукали дивні тіні. Усе рідше заглядали туди гості. Говорили, що дочка герцога знається з темними силами, і за нею міцно закріпилося прізвисько Чорна герцогиня.

За старовинним трюмо в спальні герцогині ховалися дверцята. Вони вели в потаємну кімнату, стіни якої були обтягнуті чорним шовком, а стеля пописана магічними рунами. На полицях зберігалася безліч чаклунських книг, склянок з отрутами, трав й амулетів для заклинань. Агнеса швидко пробігла очима по полицях і, вибравши все необхідне, взялася до роботи. Змішавши щіпку сушеного листя білені з соком вовчих ягід, герцогиня додала зміїну луску й осину отруту, ретельно розмішала все воронячим пером, підпалила й співучо промовила:

— Ти, чаклунське зілля, лийся, і, Віщунко, вмить з’явися.

У кімнаті здійнялися клуби їдкого сивого диму. Поступово він згустився, і в ньому виникла неясна фігура. Незабаром у ній можна було вгадати стару з лукавою видовженою фізіономією в злинялому капорі й рудуватій сукняній спідниці. У її манерах було щось лисяче. Вона спритно підіткнула довгий хвіст спідниці за пояс і, примружено подивившись на герцогиню, сказала:

— Давненько я не бувала в тутешніх краях. Навіщо тобі знадобилася Віщунка з Лисячої Нори?

— Стара карга! Крутійка! Лиходійка! — замість привітання напалася на неї Агнеса.

Віщунка ображено стиснула губи й розчинилася в повітрі. Але варто було герцогині змовкнути, як вона знову з’явилася в іншому кінці кімнати й спокійно сказала:

— Ну, крутійка я. Ну, лиходійка. І що? Професія в мене така. Яка ж відьма без лиходійства? Чи ти мене з добрих намірів закликала?

Стара єхидно підморгнула Агнесі. Заперечити було нічого. Герцогиня кинула на чаклунку сердитий погляд, але продовжувала вже спокійніше:

— Хіба не ти обіцяла мені звести мерзотницю Злату? І що ж? Вона стала королевою! Хіба не ти обіцяла мені трон? А замість цього я животію у своєму маєтку, а в осоружної вискочки народився спадкоємець престолу. Тепер мені не бачити влади як своїх вух. Що ти на це скажеш, стара брехухо?

Відгуки про книгу Гордівниця Злата - Тамара Крюкова (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: