Книга Джунглів - Редьярд Джозеф Кіплінг
Олені тужно зітхнули, а Багіра хитро всміхнулася.
– А люди знають цю… казку? – спитала вона.
– Її ніхто не знає, окрім тигрів і нас, слонів, дітей Тха. Тепер ось і ви, ті, хто на березі, її почули, і мені більше нема чого вам сказати.
Хатхі опустив хобот у воду, показуючи, що розмову скінчено.
– Але ж чому, чому, – спитав Мауглі, звернувшись до Балу, – чому Перший з Тигрів більше не їв траву, плоди та листя? Адже він тільки зламав шию бикові. Він не з’їв його. Що змусило його скуштувати свіжу кров?
– Дерева й ліани затаврували тигра, Малий Брате, і він став смугастим, яким ми тепер його бачимо. Він ніколи більше не їстиме їхніх плодів, і відтоді він помщається оленям, буйволам та іншим травоїдним, – сказав Балу.
– Отже, ти також знаєш цю казку? То чому я ніколи її не чув?
– Бо у джунглях повно таких казок. Варто лише почати, і їм кінця-краю не буде. Відпусти моє вухо, Малий Брате!
Закон ДжунглівЩоб дати вам уявлення про Закон Джунглів, я переклав його у вірші (бо Балу завжди співав своїм учням). Це основні заповіді, за якими живе Вільний Народ. Звісно, є ще сотні інших правил, та суть Закону наступна:
Закон Наших Джунглів несхитний, наче небесна твердь: Хто шанує Закон – буде жити, хто порушує – тому смерть. Мов ліана, в’ється закон чіпкий і всіх докупи звиває: Сила Зграї – у кожному з вовків, сила вовка – у рідній Зграї. Від хвоста до носа мийся щодня, пий вдосталь, та не забагато. Для полювання ніч дана, день – для того, щоб спати. Нехай шакал за тигром біжить, у вовка стежина своя: Що вполюєш сам, з того й будеш жить – і ти, і твоя сім’я. Тигр, чорна пантера, ведмідь – у джунглях великі пани. Не чіпай слона, Хатхі-Мовчуна, і кабана не дражни. Коли зітнуться двох Зграй стежки і ніде їм розійтись, Нехай вирішують ватажки, а ти між ними не лізь. А коли погризуться двоє, діло твоє – сторона: Ти третій, ще