Українська література » Дитячі книги » Гаррі Поттер і келих вогню - Джоан Роулінг

Гаррі Поттер і келих вогню - Джоан Роулінг

Читаємо онлайн Гаррі Поттер і келих вогню - Джоан Роулінг
class="p">- РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ -

На «Гоґвортському експресі»

Коли Гаррі прокинувся вранці, за вікном періщив безперервний рясний дощ. «Навіть природа сумує, що закінчилися канікули», - подумав Гаррі, натягаючи джинси й светра. У шкільні мантії вони перевдягнуться аж у «Гоґвортському експресі».

Гаррі, Рон, Фред і Джордж уже збігли згори на другий поверх, поспішаючи на сніданок, коли внизу біля сходів з'явилася стурбована місіс Візлі.

- Артуре! - покликала вона, - Артуре! Термінове повідомлення з міністерства!

Гаррі притиснувся до стіни, пропускаючи містера Візлі, що протупотів повз нього в мантії, одягнутій задом наперед. Коли хлопці зайшли до кухні, то побачили місіс Візлі, що порпалася в шухлядах («Тут десь мало бути перо!»), і містера Візлі, що, схилившись над каміном, розмовляв з...

Гаррі міцно заплющив очі і знову розплющив, не ймучи віри тому, що побачив.

Посеред полум'я стирчала, схожа на велике бородате яйце, голова Амоса Діґорі. Вона торохкотіла, мов з кулемета, анітрохи не зважаючи на іскри, що шугали довкола, і на язики полум'я, що лизали їй вуха.

- ...сусідські маґли почули постріли й крики і викликали тих, як же вони на них кажуть... полі-цапів. Артуре, тобі треба бути там...

- Ось! - місіс Візлі подала містерові Візлі аркуш пергаменту, каламар і обскубане перо.

- ...велике щастя, що я про це довідався, - вела далі Діґорова голова, - я прийшов на службу рано, бо мусив вислати кілька сов, і виявив, що весь відділ боротьби з неправильним використанням чарів якраз вирушає в дорогу. Артуре, якщо про це пронюхає Ріта Скітер...

- А які пояснення дав Дикозор? - поцікавився містер Візлі, занурюючи перо в чорнильницю.

Голова містера Діґорі закотила очі. - Каже, що на його подвір'я намагалися проникнути якісь зловмисники. Вони вже нібито підкрадалися до будинку, коли на них напали сміттєві бачки.

- І що ті бачки зробили? - спитав містер Візлі, швидко все занотовуючи.

- Як мені відомо, зчинили шалений гуркіт і почали відстрілюватися сміттям, - пояснив містер Діґорі. - Коли з'явилися полі-цапи, один бачок, здається, все ще гасав подвір'ям...

Містер Візлі застогнав. - А що зі зловмисниками?

- Артуре, ти ж знаєш Дикозора, - знову закотила очі Діґорова голова. - Хто б ото вночі підкрадався до його будинку? Скоріш за все то був якийсь контужений бродячий кіт, обліплений картопляними лушпайками. Але якщо Дикозор потрапить у руки відділу боротьби з неправильним використанням чарів, то йому гаплик - згадай про його репутацію. Щоб урятувати Дикозора, треба знайти для нього у твоєму відділі якесь менш суворе звинувачення. Що належиться за вибухові сміттєві бачки?

- Мабуть, попередження, - відповів містер Візлі, що й далі хутко писав, насупивши чоло. - А Дикозор не користувався чарівною паличкою? Він сам ні на кого не нападав?

- Не сумніваюся, що він вискочив з ліжка й почав чарувати крізь вікно все, що бачив, - сказав Діґорі, - але їм буде непросто це довести, адже постраждалих немає.

- Що ж, я побіг, - містер Візлі запхнув у кишеню пергамент з нотатками й кинувся з кухні геть.

Голова містера Діґорі глянула на місіс Візлі.

- Вибачай, Молі, - сказала вона, - що потурбував тебе з самого ранку... але тільки Артур може врятувати Дикозора. Дикозор сьогодні мав би починати роботу на новому місці. І що це на нього вночі найшло?

- Не переймайся, Амосе, - озвалася місіс Візлі. - Може, з'їси на дорогу грінку?

- Добре, давай, - погодився містер Діґорі.

Місіс Візлі взяла зі стола довгими щипцями грінку з маслом, просунула крізь язики полум'я і поклала Діґорі в рот.

- ...акую, - нерозбірливо проплямкав він, а тоді з тихим ляскотом щез.

Гаррі чув, як містер Візлі поспіхом прощався з дітьми. Через п'ять хвилин він знову опинився в кухні, зачісуючи волосся гребінцем, а його мантія вже була одягнена правильно.

- Мушу поспішати... добре вчіться, хлопці, - звернувся містер Візлі до Гаррі, Рона та близнюків, натягуючи на плечі плаща й готуючись роз'явитися. - Молі, ти зможеш сама завезти дітей на вокзал?

- Авжеж, зможу, - відповіла вона. - Ти думай про Дикозора, а з нами все буде добре.

Містер Візлі зник, а в кухню зайшли Білл та Чарлі.

- Хтось тут говорив про Дикозора? - поцікавився Білл. - 3 ним знову щось сталося?

- Він каже, що вночі хтось намагався вдертися в його будинок, - пояснила місіс Візлі.

- Дикозор Муді? - замислився Джордж, намащуючи грінку варенням. - Це, бува, не той псих, що...

- Твій тато про Дикозора Муді дуже високої думки, - суворо урвала його місіс Візлі.

- Звичайно, адже наш тато збирає штепселі, - тихенько озвався Фред, коли місіс Візлі вийшла з кухні. - Два чоботи - пара...

- Муді свого часу був видатним чаклуном, - сказав Білл.

- Він давній друг Дамблдора? - поцікавився Чарлі.

- Дамблдора ти ж також не назвеш нормальним? - додав Фред. - Тобто, я знаю, що він геній і все таке...

- А хто такий Дикозор? - запитав Гаррі.

- Він працював у міністерстві, а зараз на пенсії, - пояснив Чарлі. - Я його один раз бачив, коли тато брав мене з собою на роботу. Він був аврором - одним з найкращих... Тобто, ловцем чорних чаклунів, - додав він, побачивши здивовані очі Гаррі. - Половина камер в Азкабані була заповнена саме завдяки йому. Однак він нажив собі купу ворогів... здебільшого серед родин тих людей, яких упіймав... і я чув, що на старість він став справжнісіньким параноїком. Нікому не довіряє. Скрізь бачить чорних чаклунів.

Білл і Чарлі вирішили провести всіх до вокзалу Кінґс-Крос, а от Персі почав перепрошувати й нарікати, що в нього дуже багато роботи.

- Я зараз не можу вирватися ні на хвилинку, - пояснював він. - Містер Кравч покладає на мене великі надії.

- Знаєш що, Персі? - серйозним тоном сказав Джордж. - Ще трохи - і він знатиме твоє прізвище.

Місіс Візлі наважилася скористатися телефоном на сільській пошті, щоб замовити три звичайні маґлівські таксі до Лондона.

- Артур хотів домовитися, щоб по нас прибули міністерські машини, - прошепотіла Гаррі на вухо місіс Візлі, коли вони стояли на вмитому дощем подвір'ї, спостерігаючи, як таксисти запихали в машини шість важелезних гоґвортських валіз. - Але не було жодної вільної... От лихо, ці водії такі сердиті, правда?

Гаррі не хотів казати місіс Візлі, що маґлівські таксисти не звикли перевозити верескливих сов, а Левконія зчинила такий галас, що аж у вухах лящало. Не повеселішали вони й від того, що раптом

Відгуки про книгу Гаррі Поттер і келих вогню - Джоан Роулінг (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: