Гаррі Поттер і келих вогню - Джоан Роулінг
- Що це ви там робите? - гостро зиркнула на близнюків місіс Візлі.
- Домашню роботу, - невпевнено відповів Фред.
- Не мели дурниць, ви ж на канікулах, - сказала місіс Візлі.
- Та це ще з минулого року, - пояснив Джордж.
- Ви часом не складаєте нові бланки замовлень? - проникливо спитала місіс Візлі. - Ви часом не задумали відновлювати «Відьмацькі витівки Візлів?
- Мамо, - глянув на неї знизу вгору Фред, болісно викрививши лице. - Якщо «Гоґвортський експрес» завтра зійде з рейок і ми з Джорджем загинемо, то як тобі буде на душі, коли ти згадаєш, що останніми словами, які ми від тебе чули, було таке безпідставне звинувачення?
Усі засміялися, навіть сама місіс Візлі.
- О, батько вже повертається! - раптом вигукнула вона, ще раз глянувши на годинника.
Стрілка містера Візлі пересунулася з позначки «на роботі» до напису «в дорозі». Ще за мить вона зупинилася на позначці «вдома», і всі почули з кухні його голос.
- Іду, Артуре! - гукнула місіс Візлі, поспішаючи з кімнати, і за кілька секунд до затишної вітальні зайшов містер Візлі, тримаючи на таці свою вечерю. Вигляд у нього був виснажений.
- Усе пропало, - сказав він місіс Візлі, сідаючи в крісло біля каміна і неохоче длубаючись у вже трохи прив'ялій цвітній капусті. - Ріта Скітер цілий тиждень щось винюхувала, намагаючись знайти ще якісь міністерські промахи. А тепер вона довідалася про зникнення бідолашної Берти, і це буде на першій шпальті завтрашнього «Віщуна». А я ж казав Беґменові, що він давно б уже мав послати когось на її розшуки.
- Містер Кравч говорив про це багато тижнів поспіль, - вставив своїх п'ять копійок Персі.
- Кравчеві ще пощастило, що Ріта нічого не рознюхала про Вінкі, - роздратовано сказав містер Візлі. - Вона б тоді цілий тиждень смакувала, що ельфиню-домовичку піймали з чарівною паличкою, котрою було вичаклувано Чорну мітку.
- Ми ж усі, здається, дійшли згоди, що ця ельфиня, хоч вона й безвідповідальна, просто не в змозі була вичаклувати Мітку! - палко заперечив Персі.
- На мою думку, містерові Кравчу страшенно пощастило, що в «Щоденному віщуні» ніхто не довідався, як він жахливо поводиться з ельфами! - буркнула Герміона.
- Послухай мене, Герміоно! - сказав Персі. - Такий високопосадовий міністерський службовець, як містер Кравч, заслуговує на цілковитий послух з боку своїх слуг...
- Своїх рабів! - пронизливо вигукнула Герміона. - Він же нічого Вінкі не платив!
- Підіть краще нагору й перевірте, чи все добре спакували! - перервала суперечку місіс Візлі. - Мерщій!
Гаррі зібрав набір для доглядання за мітлою, закинув на плече «Вогнеблискавку» й піднявся нагору вслід за Роном. Дощ тарабанив ще дужче. До нього долучалися завивання вітру та стогін упиря на горищі. Коли вони зайшли до кімнати, у клітці почала галасувати й підстрибувати Левконія. Здавалося, вигляд напівспакованих валіз доводив її до шалу.
- Кинь їй «совлодощів», - Рон простяг Гаррі невеличкий пакетик, - може, на якийсь час змовкне.
Гаррі просунув у клітку совлодощів і підійшов до своєї валізи. Біля неї стояла порожня Гедвіжина клітка.
- Уже минуло більше тижня, - сказав Гаррі, дивлячись на Гедвіжине сідало. - Рон, ти не думаєш, що Сіріуса зловили?
- Ні, бо про це відразу б написали в «Щоденному віщуні», - заперечив Рон. - У міністерстві були б раді показати, що вони хоч когось упіймали.
- Мабуть...
- Дивись, це тобі мама накупила на алеї Діаґон. А ще взяла для тебе грошей з твого сейфа... і випрала всі твої шкарпетки.
Він переклав на Гарріне ліжко купу різних пакунків, торбинку з грішми та чисті шкарпетки. Гаррі почав розгортати пакунки. Крім «Стандартної книги заклять» для четвертого класу Міранди Ґошоук, там був пучок нових пер, з десяток сувоїв пергаменту і запасні компоненти для зіллєварного набору - адже в нього якраз закінчувалися хребет риби-лева та есенція беладони. Гаррі саме запихав у казан шкарпетки, коли Рон обурено вигукнув у нього за спиною.
- А це що таке?
Він тримав щось схоже на довгу темно-бордову оксамитову сукню, оздоблену старомодним мереживним комірцем і манжетами.
У двері постукали, і до кімнати зайшла місіс Візлі з оберемком свіжовипраних гоґвортських мантій.
- Ось, нате, - розділила вони їх на дві купки. - Але гарно поскладайте, щоб не пом'яти.
- Мамо, ти мені поклала нову сукню Джіні, - сказав їй Рон.
- До чого тут Джіні, - заперечила місіс Візлі. - Це для тебе. Вечірня мантія.
- Що? - очманів Рон.
- Вечірня мантія! - повторила вона. - У шкільному списку зазначено, що цього року вам знадобляться вечірні мантії... для різних офіційних оказій.
- Ти, мабуть, жартуєш, - не міг повірити Рон, - Я це не носитиму, і не мрій.
- Роне, та їх же всі носять! - розсердилася місіс Візлі. - Це загальновизнана форма одягу! У батька теж така є - для офіційних прийомів!
- Я краще голий ходитиму, ніж одягну цю гидоту, - вперто вів своєї Рон.
- Не будь дурний, - сказала місіс Візлі, - ти мусиш мати вечірню мантію, вона є у списку! Я й для Гаррі приготувала мантію... покажи йому, Гаррі...
Гаррі боязко розгорнув останній пакунок. Одначе виявилося, що його вечірня мантія не така й погана, принаймні, на ній не було мережив. Зрештою, вона мало чим відрізнялася від його шкільної форми, хіба що була не чорна, а темно-зелена.
- Я подумала, що вона пасуватиме до кольору твоїх очей, - лагідно мовила місіс Візлі.
- Але ж вона цілком нормальна! - сердито вигукнув Рон, дивлячись на Гарріну мантію. - Чого мені не можна було таку купити?
- Бо... я її купувала в комісійній крамниці, а там не було з чого вибирати! - почервоніла місіс Візлі.
Гаррі відвернувся. Він був би радий поділитися з Візлями усіма своїми грошима, що лежали в сейфі «Ґрінґотсу», але знав, що вони нізащо їх не візьмуть.
- Я ніколи її не вдягну, - вперся Рон. - Ніколи.
- Чудово! - спалахнула місіс Візлі. - То ходи голий. Гаррі, не забудь його сфотографувати. Ото вже я насміюся! - Вона вилетіла з кімнати, грюкнувши дверима.
І відразу Гаррі з Роном почули за спиною якісь дивні звуки. Це Левконія давилася завеликими совлодощами.
- Чому мені завжди дістається тільки непотріб? - розлючено кинув Рон і побіг рятувати Левконію.
