Мільйонери з порожніми кишенями - Поль Берна
— А може, й є: він уже пройшов усі попередні тури. Ось побачимо.
— Ну й потайний же він хлопець! — пробурмотів Фріске. — От бачиш, Шарлюнцю, першість у школі Порт-Біу все ж таки що-небудь важить!
— Тихо! — цитьнула Міке. Диктор повів далі:
— Ми поставимо перед фіналістами десять дедалі складніших запитань, щоб визначити переможця. А він матиме змогу або закінчити на цьому гру, діставши обіцяний виграш, або, коли схоче, продовжити її, подвоюючи виграш аж до мільйона.
— Мільйон! — здушено вигукнув Смішко. — От якби Філіп виграв!
— То мільйон опиниться в його кишені, а не в нашій, — злостиво прошепотів Шарлюн.
— Гадаю, що ні,— сказала Міке. — Адже Філіп — лицар Спільного Скарбу, а це щось для нього та важить.
— Увага! Ви готові? — спитав диктор в учасників конкурсу. — Нагадую — ми починаємо з двох тисяч франків! Почали! Запитання до номера першого!
Черевань завмер у бойовій поставі, нашорошивши вуха й прикипівши очима до молодика в смокінгу, який нараз прибрав загадкового вигляду сфінкса.
— Він, здається, подвоїв своє черево, — пирснула Сандрін. — Ще трохи, і кабіна вибухне.
— Скажіть мені, будь ласка, — виголосив сфінкс, — скільки крові за добу перепомповує здорове людське серце? Маєте дві хвилини.
Перед глядачами крупним планом з'явився великий годинник з секундною стрілкою, що оббігала циферблат, а тоді — черевань, який надимав щоки, напружено міркуючи у своїй скляній комірчині. З глядачевої зали долинав глухий гомін, чулися жарти, свистки й вигуки.
Черевань одкрив рота. Голос його, неприродно писклявий, пронизливо залящав у гучномовці.
— Е… е… сім чи вісім літрів! — видушив він.
— Номер один вибуває! — гукнув молодик у смокінгу.
— Одним менше! — тріумфував Рудик.
— Заберіть череваня! — гукнув Смішко.
— Номер другий! — оголосив диктор.
Він перевів стрілку хронометра на нуль і спитав те саме в худого, мов тріска, чолов'яги, який, бачилось, ще дужче зіщулився. Хронометр показав сто секунд, а він мовчав.
— Скажіть яку завгодно цифру! — посміхнувся сфінкс серед загального сміху.
— Сто літрів!
— Вибуваєте!
— Двома менше! — скрикнув Шарлюн — він аж тремтів, спостерігаючи цей незвичайний поєдинок.
Настала Філіпова черга. Шестеро лицарів затамували дух і мало не ткнулися носами в екран. Сфінкс ласкаво звернувся до наймолодшого фіналіста конкурсу й поставив йому те саме запитання. Хронометр зацокотів знову.
— Близько десяти тисяч літрів! — вигукнув упевнено Філіп. — Стільки ж уміщає цистерна ваговоза.
— Він з глузду спав! — простогнав уражений Фріске.
— Браво, юначе! — гукнув сфінкс. — Ви лишаєтесь на другий тур.
Злива оплесків прокотилася залою.
— Десять тисяч літрів! — проказав Рудик, повертаючись до Шарлюна. — Ти це знав?
— То все бридня! Хіба ж у моєму тілі вміститься десять тисяч літрів крові?
— Йолоп! — промовила Сандрін. — Йдеться про кількість крові, що її перепомповує серце. І то за цілу добу!
— Ану замовкніть, зараз відповідатиме здоровило.
— Оцей може влучити, — шепнув Смішко. — Він на взір тупак, але не варто покладатися на перше враження.
Здоровило за тридцять секунд дав точну відповідь: десять тисяч п'ятсот двадцять літрів. У залі засміялися.
Голомизько відповів зразу, як і Філіп. Бородань схибив і, ясна річ, вибув.
— Шкода, — промовив Рудик. — Він мені подобається.
Учений відповідав по-вченому, почавши з купи технічних подробиць. По ста двох секундах диктор нагадав:
— Швидше відповідайте! Наведіть остаточну цифру. Лекцію скінчите іншим разом.
Учений назвав правильну цифру на сто двадцятій секунді. Його вітали оплесками. Він лишився четвертим конкурентом. Сфінкс повернувсь до Філіпа:
— Ви згодні подвоїти?
— Так, — відповів Філіп.
— Ще б пак, — недобре всміхнувся Шарлюн. — З двома тисячами недалеко поїдеш.
— Друге запитання! — виголосив сфінкс. — Тепер трохи математики. Яке найбільше число, що його можна виразити трьома цифрами.
Тінь розгубленості промайнула в Філіпових очах, відтак він опанував себе.
— Дев'ятсот дев'яносто дев'ять! — підказав йому Смішко.
— Це не так легко, — промовив Шарлюн. — Таке нікчемне запитання — не що інше, як пастка.
Стрілка хронометра оббігла циферблат. Філіп одкрив нарешті рота:
— Це цифра дев'ять, піднесена до дев'ятого степеня, що його так само піднесено до дев'ятого степеня.
— Браво! — вигукнув сфінкс. — Ви виграли чотири тисячі франків.
Зала несамовито плескала в долоні.
— Для мене це китайська грамота, — признався Шарлюн. — Але нема чого казати — Філіп має в голові трохи лою.
— Дивіться на здоровила! — прошепотіла Сандрін.
Здоровило притьмом відповів, не змигнувши й оком. Голомизько ж вочевидь був лютий ворог математики. Він одкрив широкого рота, довго мовчав, а тоді ледь видушив: «Дев'ятсот дев'яносто дев'ять». Його духом виряджено з кабіни.
— Вже четвертий! — гукнув Смішко, мало не падаючи із стільця.
Вчений заходився просторікувати так само, як і перше.
— Ви ходите навколо відповіді околясом, — глузливо промовив сфінкс. — А стрілка тим часом обертається. Нагадую — лишилося двадцять секунд.
Учений з розчарованою міною сказав точну алгебраїчну формулу й забився в куток кабіни.
— У Філіпа лишилось тільки двоє суперників, — сказала Міке, ледве переводячи дух. — Ще одне невелике зусилля — і він звалить вченого та здоровила.
— Тримайся, Філіпе! — прошепотіли приятелі.
— Третє запитання! — мовив диктор до Філіпа. — Ви подвоюєте, юначе?
Філіп кивнув головою. — Чудово! Ну ж бо, скажіть мені результат математичної дії отаких цифр.
І він зразу написав на чорній, оберненій до глядачів таблиці, три дев'ятки на такий манір: [[9]9]9.
— Це неможливо! — гукнув Філіп, приголомшений.
— Ми пропали, — пробелькотіла Сандрін.
— Це таки пастка! — кинув Шарлюн.
Сфінкс жестом угамував гомін у залі й повернувся до Філіпа.