Ірка Хортиця — надніпрянська відьма - Ілона Волинська

І тут Ірка відчула, що спостерігає за Іващенком не сама. Хтось іще уважно дослухався до його слів, а варто було бізнесменові згадати «гладку бабу», як Ірка відчула гострий спалах злості. Майже не усвідомлюючи, що робить, дівча потяглося за цим спалахом. Зливаючись в одну каламутну смугу, простір полинув їй назустріч. Промайнуло кругле пластмасове обідця, перед очима зблиснула прозора поверхня скла, і в Ірчиному дзеркалі з’явилося інше дзеркало! А в ньому — спотворене ненавистю лице Ради Сергіївни!

Приголомшена Ірка відсахнулася. Вона враз звела руку, поспішаючи урвати зв’язок, але потім спинилася. Рада не бачила Ірку! Директриса зосереджено продовжувала стежити за Іващенком. Відьмочка почала обережно придивлятися до Радиного обличчя.

В Ірчиній голові завирували незрозумілі образи. Будинок, обриси дорогого автомобіля, якісь пейзажі з пальмами — і все це викликало гордість. Гроші… Обличчя Аристарха — презирство. Знову гроші. Розгубленість і злість — обличчя Іващенка, і раптом… Її, Ірчине, лице! А поруч з Ірчиним чомусь увесь час зринало обличчя незнайомого чоловіка. Риси були неясними, майже невидимими, неначе Рада Сергіївна й сама ледь пам’ятала цю людину. Але вона її ненавиділа. Її й Ірку водночас. Обох.

Ірка неабияк здивувалася — зрозуміло, що Рада її ненавидить, але чому вона пов’язує її з якимось стороннім чолов’ягою? — і спробувала проникнути далі. Туди, де у свідомості Ради Сергіївни ховався ПЛАН. Але цієї миті у голові директриси щось яскраво спалахнуло — вона відчула Ірчину присутність. Те, що Рада зробила далі, найбільше нагадувало сильного стусана під зад, але він дістався Ірці прямо по мізках!

Скрикнувши від болю, дівча відсахнулося й швиденько накрило дзеркало долонею. Але скло не налилося, як мусило, прозорою безтурботною порожнечею. Обличчя Ради, як і раніше, залишалося в ньому, а її палаючі болотяною зеленню очі завзято нишпорили, шукаючи Ірку! Раптом вони неначе визирнули із дзеркала — крізь розчепірені Ірчині пальці — і, вп’явшись в обличчя дівчинки, задоволено блимнули — знайшли! Та враз усе зникло.

Судорожно відсапавшись, Ірка прибрала долоню зі скла… І тут поверхня дзеркала неначе вибухнула, а в блиску уламків, які розлетілися навсібіч, на Ірку кинулася стиснена в кулак рука!

Зойкнувши, дівча відсахнулось. Стілець перекинувся, і вона впала на підлогу. Рука пролетіла в неї над головою. Кулак із брязкотом гепнув у вікно. Павутина тріщин розкреслила скло, а рука спалахнула гнилим зеленим вогнем.

Ірка відкотилася вбік і скочила на ноги. Тим часом рука висіла над підвіконням і крутила стисненим кулаком, наче птах головою. Схоже, вона шукала дівчинку. Перекидаючи стільці, відьмочка кинулась до дверей.

Блискавкою пролетівши через кімнату, вона понеслась до виходу. Дівчинка чула, як за її спиною щось розсікає повітря. То рука мчала слідом! Ірка вискочила, зачинивши за собою двері й притислась до них усім тілом. Підперти, але чим, чим підперти?

Поруч спалахнуло зелене полум’я. Вікно розлетілося водоспадом осколків. Залишивши двері, Ірка побігла садовою доріжкою. За її спиною наростав свист. Ось міцні пальці схопили дівчинку за волосся. Зісковзнули…

І саме цієї миті, вилетівши з кущів, на допомогу Ірці кинувся кіт. Його настовбурчений хвіст промайнув біля кулака. Рука спинилася. Пальці знову розчепірились, запалахкотіли зеленим вогнем і почали хапати повітря, намагаючись упіймати нового супротивника. Роздратовано засичавши, кіт відскочив убік, а рука кинулася за ним.

Кіт трьома стрибками перетнув полуничну грядку й зупинився під яблунею. Метнувшись уперед, як удав під час атаки, рука налетіла на кота. Той миттю злетів по стовбуру догори, і кулак врізався прямо в дерево. Посипалися сухі друзки кори. На мить блиск зеленого полум’я засліпив Ірку.

Трясучи кулаком, немов приголомшена змія головою, рука розгойдувалася на місці. А потім, злісно спалахнувши зеленим, вона почала повільно підніматися вгору, наближаючись до гілки, на якій причаївся кіт.

Аж раптом рука відлетіла вбік і встрягла по зап’ясток у розпушену землю — Ірка приплескала її лопатою! Випалюючи полуничні вусики, рука розсипала довкола себе зелені іскри, сяк-так висмикнула кулак із землі й кинулась на Ірку. Вона підлетіла, пропускаючи під собою лопату, що її пожбурила відьмочка, і знову припустила за дівчинкою, котра почала тікати. Ірка перескочила через курку, яка вилетіла на доріжку, й побігла до хвіртки…

Нестямне кудкудакання, що залунало в неї за спиною, змусило Ірку озирнутись. Курка сіпалася, відчайдушно тріпаючи крильми, а рука міцно тримала її за лапи! І тягла за собою назад, до хати! Тягла найкращу бабусину несучку! Джерело прибутків!

— Агов, курку віддай! — спочатку нерішуче гукнула Ірка, але рука вже влетіла в розбите вікно.

— Віддай курку, заразо! — розлючено закричала відьмочка, кидаючись слідом за крадійкою.

Із дерева застережливо занявчав кіт, та Ірці було не до нього. Зараз вона думала лише про те, як горлатиме бабуся, коли виявить пропажу своєї улюбленої курки! І чимдуж побігла. Рука, неначе злякавшись несподіваного переслідування, полетіла ще швидше. В одну мить вона пронеслася над сходами. Стрибаючи через дві сходинки, Ірка увірвалася до своєї кімнати. Дівчинка встигла побачити, як курка тріпається над столом, не в змозі опиратися руці. Зблиснуло зелене полум’я, несучку смикнуло, і вона миттю провалилась крізь дзеркало. Лише кілька білих пір’їнок залишилися на столі.

Ірка бочком підійшла до дзеркала. Скло було абсолютно ціле, і в його спокійній глибочіні відбивалися тільки тріщини давно небіленої стелі. Ухопивши дзеркало за обідця, Ірка пожбурила його в шухляду.

— Ну, Радо Сергіївно, — крізь стиснені зуби процідила Ірка. — Мало вам Іващенка, мало того, що ви мене хотіли вбити, мало, що два вікна розбили! Так ще й бабусину курку поцупили! Усе! Цього я вам не пробачу!

Тут в Ірки підкосилися ноги, і вона впала на постіль. Так, треба поспати! Уже вечоріло, а кілька годин вранішнього сну не могли зняти втому безсонної ночі. Та й день видався — ой-ой-ой!

Ірка стягла із себе джинси й залізла під ковдру. Вона мала всього два дні — суботу й неділю. Треба, нарешті, виспатися й просто зранку придумати два плани:

як урятуватися від відьми, а найголовніше, як пояснити своїй класній, де учениця Хортиця валандалася цілісіньких два тижні. Дівчинка посміхнулася, на мить уявивши, яким буде лице в її класної керівниці, якщо Ірка раптом скаже їй усю правду. «Знаєте, мене тут відьма з одним бізнесменом викрали, щоб я на іншого бізнесмена наклала смертне закляття». Прикол — не те слово.

Ірка відчула, як кіт стрибнув до неї на ліжко й знову влаштувався на своєму звичному місці — під боком. Вона вдячно обняла пухнасте тепле тільце