Артеміс Фаул. Зрада Опал - Йон Колфер

— Підривай уже, біс із тобою,— крикнула Холлі.

Біобомба трохи піднялася, облетіла навколо голо­ви Холлі.

— Зарано. В тобі ще лишилася іскра надії. Тож мені б хотілося її загасити. Через кілька секунд біобомба вибухне. Чудова, чи не так? Подобається дизайн? Вісім окремих бестерів! Але важливіше те, що відбувається після вибуху.

Холлі мимоволі зацікавилася, незважаючи на таке скрутне становище.

— І що ж тоді відбувається, Кобой? Тільки не кажи мені, що ти отримуєш владу над світом.

Кобой розреготалася.

— Влада над світом? Тебе послухати, так це не­можливо. Перший крок до неї дуже простий. Усе, що я маю зробити,— це звести людей з Народом.

Усі особисті неприємності Холлі негайно відсту­пили на другий план.

— Звести людей з Народом? Навіщо таке робити?

Опал стала серйозною.

— Тому що я потрапила до лап ЛЕП. Вони вивча­ли мене, немов тварину в клітці, а тепер нехай самі відчують, що це таке. Буде війна, і я постачатиму лю­дям зброю, щоб вони перемогли. А коли вони пере­можуть, моя обрана нація стане наймогутнішою на землі. І я, звісно, стану наймогутнішою людиною цієї нації.

Холлі мало не закричала.

— Усе це просто помста дитини-піксі!

Побачивши реакцію Холлі, Опал одразу ж повесе­лішала.

— Ні, я більше не піксі.— І Кобой повільно зняла з голови пов’язку. Під нею були два круглих люд­ських вуха.— Тепер я одна з Людей Бруду. Хочу бути на боці переможців. А мій новий татко володіє про­ектувальною компанією. І ця компанія бере зразки.

— Які зразки? — вигукнула Холлі.— Яка ком­панія?

Опал покивала пальчиком.

— Е, ні, годі пояснень. Хочу, аби ти померла спус­тошеною і безсилою.— На мить обличчя піксі стало серйозним, і Холлі побачила ненависть у її великих очах.— Ти забрала у мене рік життя, Шорт. Рік чудо­вого життя. Мій час занадто важливий, аби його га­яти, особливо на таку жалюгідну організацію, як ЛЕП. Дуже скоро мені не доведеться відповідати ні на чиї запитання.

Опал підняла руку, щоб її можна було побачити на моніторі,— вона тримала невеличкий пульт. На­тиснула червону кнопку. А, як усім відомо, червона кнопка означає лише одне. Холлі мала мілісекунду, щоб придумати план. Монітор засичав, зелені вог­ники на панелі бомби змінилися червоними. Сигнал отримано. Зараз вибухне.

Холлі підстрибнула і надягла на сферичну бомбу свій шолом. Навалилася усім тілом, немов намагала­ся занурити у воду м’ячик. Шолом було зроблено з твердого полімеру, який витримував навіть спала­хи солініуму. Решта костюма була з іншого матеріалу і від бомби не захистила би, та може, шолома виста­чить.

Бомба вибухнула, закрутивши шолома в повітрі. Знизу спалахнуло блакитне світло, розсіялося по даху. Мурахи і павуки підстрибнули разочок, і їхні серця завмерли. Серце Холлі закалатало, пруча­ючись від смертельного солініуму. Вона трималася

скільки могла, але її збила ударна хвиля. Шолом ви­рвався з рук, пагубне світло опинилося на волі.

Холлі ввімкнула крила і піднялася в небо. Блакит­не світло летіло за нею, немов хвиля смерті. Вони летіли наввипередки. Чи зможе вона перемогти час і відстань і випередити біобомбу?

Холлі відчула, як мимоволі розтуляються губи. Перевантаження зривало шкіру зі щік. Вона розра­ховувала на те, що активним агентом біобомби було світло, отже, сфокусувати його можна було лише в певному діаметрі. Кобой не стала би привертати увагу до свого приладу, знищуючи цілий квартал міста. Її ціллю була лише Холлі.

Світ торкнувся пальців на її ногах. Жахливе від­чуття порожнечі замість ноги, але магія швидко з ним упоралася. Холлі випросталася, закинула го­лову назад і схрестила руки на грудях, благаючи, аби механічні крила винесли її в безпечне місце.

Раптом світло зникло, лишивши по собі з десяток дивних спалахів. Холлі випередила смертельне світ­ло, відбулася лише легкими пошкодженнями. Нога ще була слабкою, але це скоро мине. Пізніше про це хвилюватиметься. Тепер потрібно повернутися до ельфів і якось попередити їх про плани Опал.

Холлі глянула вниз на дах. Не лишилося нічого, що б указувало на її присутність, крім уламків шоло­ма. Власне, неживі предмети не можуть постраждати від біобомби, але внутрішній шар шолома так інтенсивно відбивав світло, що перегрівся. А якщо немає шолома, не можна отримати біометричну інформа­цію про Холлі. Отже, ані ЛЕП, ані Опал Кобой не мо­гли стежити за її пульсом чи частотою дихання. Офі­ційно вона була мертвою. А бути мертвою означає отримати шанси.

Холлі щось помітила. Далеко внизу, серед служ­бових споруд купою лежало кілька людей. Гострі очі Холлі роздивилися, що то зірвався дах. І на залиш­ках черепиці лежало двоє. Один просто велетень. Ін­ший майже такого ж зросту, що і вона. Хлопець. Ар­теміс і Батлер. Як вони вижили?

Холлі відштовхнулася ногами і пірнула прямо до уламків. Захист вона не вмикала, берегла магію. Схо­же, знадобиться кожна цілюща іскорка, тож дове­деться покластися на швидкість і маскувальні влас­тивості костюма.

За кілька метрів були інші люди, які пробиралися через завали. Вони були скоріше зацікавленими, ніж сердитими. Але все одно потрібно віднести Артеміса подалі, якщо він живий. Опал може повсюди мати шпигунів і розробити інший план, якщо зрозуміє, що цей не спрацював. І навряд чи вони знову пере­можуть смерть.

Холлі приземлилася на краєчку розтрощеного даху і зазирнула вниз. Так, Артеміс і Батлер. Обидва дихають. Артеміс навіть притомний, хоча і відчуває біль. Раптом на білій сорочці у нього з’явилася пляма крові, очі у хлопця закотилися, він почав утрача­ти свідомість. У нього шок. Схоже, одне ребро про­рвало шкіру. Інше могло проткнути легеню. Хлопець Бруду потребує зцілення. Негайно.

— Зцілися,— сказала вона, й іскорки ельфійської магії побігли по її руках до ран Артеміса.

Ребра здригнулися, зігнулися, і розплавлені кін­ці кісток із шипінням поєдналися. Від непритомно­го тіла хлопця повалила пара — магія охопила все тіло.

Хлопець не перестав тремтіти, а Холлі уже обхо­пила його, намагаючись прикрити собою. Потрібно його звідси забрати. Батлера також варто було б при­хопити, але він завеликий, вона його не прикриє. Охоронець сам про себе подбає, а от Артеміса по­трібно захистити. По-перше, тому що він головна ціль, а по-друге, щоб перемогти Опал Кобой, потрі­бен його геніальний мозок. Якщо Опал хоче жити у світі людей, Артеміс стане їй ідеальним супротив­ником.

Холлі обхопила Артеміса і підняла його безсиле тіло у вертикальне положення. Голова у хлопця на­хилилася вбік. Вона відчула на щоці його дихання. Нормальне. От і добре.

Холлі зігнула ноги, доки коліна не хруснули. їм потрібне максимальне прискорення. Голоси набли­жалися, і стіна задрижала — хтось вставив