Грот афаліни - Павло Андрійович Місько

— Що ще знаєте — висловлюйте.

— Нічого більше. Просто капловухі ми всі у дельфінарії, ні про що не здогадувалися… Не зволікайте, коли хочете здобути докази. Здається, у йото «резиденції» є такі нереалізовані дельфінчики.

Раджу не хотілося одразу висловлювати всі здогадки, хоч у голові вже виник висновок: «Судзір — член тріади. Підкинутий лист Крафту — його робота. Це він і Пуола прибрав, з тіла тоді дістали Судзірове лезо, у Судзіра є ніж, що стріляє лезами. Не дуже дресирувальник показує кому-небудь цю дорогу річ. Чотирма лезами стріляє, п'яте, основне, при потребі відкидається, ледь натиснеш на кнопку… З компанії Судзіра були й ті, що забирали прихований під водою контейнер, а також поранили Раджа з підводної рушниці. А розмова в «резиденції» Судзіра, коли частувався один з тих, що ловили дельфінів? Про Раджа вели розмову, було в Судзіра завдання і Раджа прибрати. Але не вбив, відстояв його перед тріадою. А чому? Уже тоді мав плани на весь дельфінарій, на нього. А може, тому, що тигр біля свого лігва старається не полювати? Дельфінарій прибрав до рук, здійснив мрію. Добре тепер буде у них прикриття для тріади, легальне гніздо…»

Коли начальник закінчив допит, то посадив їх уже в одну камеру. Наказав навіть Махамуду видати їм дві ковдри. «Ого!» — зрадів Абдула. «Що — не гірше, ніж у готелі?» — усміхнувся Радж. Постелили обидві ковдри в кутку на цементну підлогу, лягли обійнявшись. Зворушив Раджа вчинок Абдули: треба було мати неабияку мужність, щоб насмілитися заявити поліції про героїн. Тим самим Абдула вступав у смертельну боротьбу з контрабандистами, з членами тріади. Як і Радж.

Абдула сопів, уткнувшись носом йому в плече, а Раджа сон не брав. Думки, думки, думки…

Піт приїжджав, виходить, до Судзіра, вів переговори. Судзір збирається завтра їхати з Раю на цілий день. Куди? Ну звичайно ж, на Гірський, у табір! Піт і компанія погодилися на домагання Судзіра, взяли його компаньйоном. І не тому, що боялися, щоб Судзір не викрив їх перед властями. Не з руки Судзіру доносити на них: почнуть розбиратися, можуть і самого вплутати. Хоч як відмивайся від дуріану, хоч як полощи рот, та коли брав у руки або в рот, смердітимеш.

У табірників не ладиться з дельфінами, це ясно. Треба нічого не знати про дельфінів, щоб думати, що вони будь-кого послухаються. Похапали дельфінів і думали, що Судзір продовжить з ними роботу, на місці доведе все до ладу. І Судзір на це сподівався, розраховував на додатковий заробіток — завдаток одержав, хотів мати і другу частку суми. Поспішали табірники і тільки загострили ситуацію. Судзір міг подумати, що хотіли обійтися без нього.

Судзір буде в печері… І Янг у печері… Якщо залишився живий… Що буде, коли вони зустрінуться? Захоче мати хлопця за помічника чи здумає позбавитися його?

Коли Судзір побачить, переконається, що в печері справді можна. начерпати, намити золота, як поведеться?

Ради; сів, обхопивши коліна руками. Що вони собі думають, оці недотепи поліцейські? Чому не діють зараз же? Кожна хвилина дорога… Могли б Судзіра застати на квартирі, підняти з ліжка тепленького… А інші в цей час обнишпорили б «резиденцію» і кабінет. Судзіра, схопивши, треба одразу притиснути як слід, щоб сказав адресу майстерні чи людини, від якої одержує цих дельфінчиків. Щоб і на них несподівано наскочити.

5

А в цей час начальник дзвонив на Головний острів у департамент поліції. Не міг сам нічого робити. Міністр внутрішніх справ видав колись директиву «333», щоб усі справи зв'язані з наркотиками, концентрувалися в спеціальному відділі, вирішувалися централізовано.

І ось нарешті з Головного примчав спеціальний катер з офіцером і чотирма поліцейськими. Усі були в цивільному одязі, але озброєні, на стегнах піджаки настовбурчувались.

Знову допити-розпитування, знову йде час. Раджу офіцер сподобався: чорнявий, горбоносий, з дитячим чубком на лобі. І тямущий, мабуть, усе схоплює на льоту, робить висновки одразу. Коли Радж сказав, що Судзір зв'язаний з тріадою, і виклав ланцюжок фактів, офіцер одразу ж з ним погодився. Швидко створили дві оперативні групи, двоє приїжджих поліцейських і один місцевий на чолі з начальником поліції, яких теж примусили переодягтися в цивільне, повинні були затримати Судзіра, зробити обшук у нього вдома. Другу групу також з трьох чоловік очолив горбоносий офіцер. І перша, і друга групи потім об'єднаються в дельфінарії, де на той час повинен теж закінчитися обшук.

— А так не трапиться, що спалимо сто смолоскипів, а зловимо одну жабу? — сказав начальник поліції Раю офіцерові з Головного. Мав на увазі розголос, який неодмінно піде далеко і може зашкодити припливу туристів.

— Мені не жаба потрібна! Судзір потрібний! Живий! І якнайскоріше! — накричав на нього офіцер.

… Улетіли в дельфінарій по затоці. Рульовий так крутнув кермо, що катер аж висунувся на берег — коло самого ялика з Абрахамсом. Ялик так гойднуло хвилею, що старий трохи сторчма не полетів, вивалив за борт величезну миску риби. Устав, роззявивши від здивування рота, та так і стояв, поки всі не позіскакували на землю. Останніми — Радж і Абдула.

— Ви — з нами, — наказав горбоносий Абрахамсу. — Хтось ще є в дельфінарії?

— Є. Двірничка біля малої арени. Прибирає там, черепаху годує… У прохідній — сторож… Новий сьогодні, другий раз тільки його бачу, — Абрахамс хоч, може, й здогадався, хто ці люди, що висадилися, але запитально дивився на Раджа, і той шепнув:

— Поліція, дядьку…

— Новий? — зацікавився горбоносий. — Тоді так; підете за ним ви і ви! — ткнув пальцем у груди Абрахамсу і одному поліцейському. — Покличте його сюди… У розмови з ним не вступати, нікуди його не відпускати ні на крок.

Абрахамс у супроводі поліцейського зник у алеї. Горбоносий офіцер, оглянувшись на всі боки, ніби орієнтуючись на місці, питав: «Це куди веде?» — кивав на бамбукові сходи. «А що там?» — показував на троє дверей — у склад Абрахамса, у Раджеву комору, в душову. Радж пояснив. Дійшли до басейну, офіцер крутнувся і одразу побачив двері «резиденції»: «Тут?» Радж кивнув, дивуючись: «Бувалий цей офіцер… І розторопний». Офіцерові далі не стоялося, ходив по два кроки туди-сюди, поглядав на трибуни, на дельфінів, а думки його, видно, були не тут. Поліцейські не підходили до нього, посідали на лавку напроти Раджевої комори.

І