Де поховані мрії? - KoХанна
Ти міцніший за іридій,
Я хрупкіша за кришталь.
Хто з нас перший буде вбитий,
Та розбитий від страждань?
Сьогодні я вирішила викинути непотрібні речі. Дивовижне заняття. Воно змушує згадувати навіть те, що давно забуте.
У дальньому кутку шафки над плитою стояло дві тарілки. Одна з пластмаси, а друга чавунна. Я взяла їх у руки і сіла на стілець посеред кухні.
Пластмасова лілова тарілка була тріснута з обох боків, і я гладила її тріщини наче рани, що нещодавно загоїлися. Ця тарілка була зі мною у найщасливіші та найважчі дні мого життя. Я брала її з собою до лікарні, коли лежала там місяць і щодня їла з неї. Вона була зі мною в найдальшій подорожі в моєму житті, і кожен сніданок, обід та вечерю була в моїх руках.
Вона була безмовним свідком багатьох подій. Колись я наповнювала її їжею, а зараз вона в моїх руках із тріщинками і її неможливо нічим наповнити. Ці тріщини – шрами, які завжди нагадуватимуть про те, чим їх завдали.
Я кинула її у відро для сміття, до шкірки від картоплі і шкаралупі від трьох яєць.
А потім винесла сміття з дому, щоб ніколи не бачити порожню тарілку з тріщинками і не думати про її красивий фіолетовий колір і про те, що колись вона була в моїх руках гарною та наповненою.
Що напишеш у листі до себе?
Напишу собі листа у майбутнє неминуче.
Запитаю: "Ти ще та? Невгамовна і колюча"?
Розповім їй, як я тут, про троянди на подвір'ї.
Жовтень вже - вони цвітуть, а в очах моїх - сузір'я.
Все тому, що я дивлюсь і милуюсь чистим небом.
Мені радісно чомусь, в щасті є тепер потреба.
"Сподіваюсь, ти ще та, невгамовна і колюча.
Я пишу тобі листа. Я щаслива та п'янюча".
Прочитай, коли болить, коли сили покидають.
Дай собі маленьку мить,
Твої очі запалають.
***
Твої клятви стануть жартом?
Скажи мені, що завжди будеш поруч
Пліч-о-пліч йти, коли немає сил
Я хочу чути, як мені говориш,
Що ти мій друг у світі ворогів
Повір мені, я знаю, що не варто
Просити клятви - це лише слова.
Нехай то буде просто дивним жартом,
Але скажи, що ти тепер моя
Скажи мені, що серед цього пекла
Я янгола зустрів поміж чортів.
І я повірю, що з самого неба
Цей янгол задля мене прилетів.
***
Які обіцянки на смак?
Ти знаєш, напевно, я більше не вірю
Чужим обіцянкам і просто словам
Ховаю від світу усі свої мрії
І серце, пробач, я тобі не віддам.
Ти тямиш, що робиш, коли обіцяєш,
Кохати щомиті і поруч пройти?
Коли на весь Всесвіт про душу горлаєш,
Готуйся до вироку, чи до біди.
***
Що ти робиш кожного дня?
Ти мені снився.
Знову ці очі,
викравши душу, мене полонили.
Голос знайомий шкіру лоскоче
Якщо б змогла, то себе б оглушила
Бо я не хочу знову почути
З вуст твої ніжних знайоме ім'я.
Як же тебе намагаюсь забути.
Кожного
клятого
дня.
***
Що таке безумовне кохання?
І збираючи обіцянки
Консервую їх в банки з розсолом
Всі твої , як в жирафи, веснянки
Я у мріях обводжу по колу
І цілую тебе у збліднілі,
Ніжні губи із присмаком болю,
Кожний шрам на прекрасному тілі
Віддаю всю себе у долоні.
Я все чула.
Так, чула.
Як б'ється
Коли ти обіймав, що є сили.
Притискаючи серце до серця,
Ми колись безумно любили.
***
Що ти бачиш у люстерці?
Ти казав, що хочеш бути
Разом всюди та завжди
Взимку грів в кишені руки,
Не забувши про мої.
Вивчив всі мої примари
