Контракт на нове життя - Анна Ліє Кейн

Дорайн знаходився до учениці найближче, він насторожено й уважно стежив поглядом за кожною зміною. Ось дівчинка потягла перше заклинання, підділа друге… демон підібгав губи, не відриваючи очей від дійства. Мені здалося, що він ледве стримується від того, щоб допомогти чи підстрахувати, але все ж таки ректор утримав себе в руках.

- Готово, - видихнула Хейлі одночасно із зупинкою стрілок на сімнадцятій хвилині. Амфітеатр вибухнув оваціями.

- Перше завдання успішно виконане, - схвалив голос, почекав кілька хвилин, поки Хейлі повернеться на своє місце і продовжив: - Умови другого випробування: необхідно пробити заклинанням щит середньої складності. Слід визначити за допомогою якого методу створено щит і підібрати найефективнішу протидію.

Стрілки знову рушили по колу.

- Олівер Кайх! - це ім'я одночасно вимовили ректор та Жак Вітан. Перезирнувшись, вони солідарно кивнули та глянули на зблідлого хлопця. Він спробував відмовитися, але однокурсники самі виштовхнули його вперед.

Свиток створив щит і знову запустив годинник. Перші десять хвилин учень примірявся, аналізував. У нього буде лише одна спроба зруйнувати щит, тому ніхто не квапив, але стрілки невблаганно бігли вперед. Дорайн здавався незворушним, але іскорки в його очах гасали навипередки.

Нарешті, Олівер підняв руки на рівень грудей, зосереджуючись, і зашепотів заклинання.

Кидок.

І нічого. Щит устояв.

Присутні затамували подих.

Через два удари серця по щиту пішла велика тріщина, і через секунду він розломився і зник.

- Друге завдання пройдено, - ледве зумів перекричати овації свиток. Діти принишкли, слухаючи далі. - Третє випробування: наповніть енергією посудину, яка з'явиться перед вами.

Тепер потрібен був хтось сильний, у кому багато природної магії. Мій вибір був очевидним, а озвучив його Дорайн:

– Клод Сано.

- Ні! - несподівано й рішуче озвався хлопчик, підвівшись із місця. Демон здивовано схилив голову набік. Рудий продовжив: — Це маю зробити не я, а мій брат — Кір.

Я незрозуміло переводила погляд з учня на ректора. Демон хмурився. Першим не витримав Геррі, він стрибнув через кілька рядів і накинувся на Клода.

- Не час нахабніти, хлопче, назвали тебе, значить йди!

- Не піду, відвали, щур балакучий!

- Я не щур, а тобі зараз влетить за те, що час витрачаєш!

- Я б не витрачав, якби ти не влазив. Я нікуди не піду, піде мій брат.

- Ось шило в тебе в ...

- Кір Сано, - спокійно промовив Дорайн. Хлопчик підвівся з місця, невпевнено глянув на Клода.

- Але ж я…

- Іди, іди! - впевнено підштовхнув брата задира. Кір зніяковіло вийшов уперед. Дорайн задумливо спостерігав за ним.

Кір завжди був сірим мишеням, він ховався в тіні брата, не виявляв ініціативи, був сором'язливим, і частіше відсиджувався, тому до пуття оцінити його ніхто з учителів нормально не міг.

Ректор кинув на мене погляд, по якому я зрозуміла, що він сумнівається в силах хлопчика.

Перед Кіром з'явилася невелика вазочка. З рядів учнів я почула глузування щодо розміру судини, але варто було мені застосувати магічний зір як стало зрозуміло, що справжній обсяг цього предмета набагато більше. Навряд чи творці цього завдання розраховували, що хтось з учнів заповнить його цілком, швидше посудину начарували із великим запасом, щоб перевірити хто скільки зможе "влити".

Годинник активувався. Кір закусив губу й озирнувся назад. Ледве зумів знайти поглядом брата. Задира поважно кивнув молодшому, і лише тоді з тяжким зітханням напівкровка простягнув руки до вази.

Далі сталося щось незрозуміле. Я відчула хвилю енергії, що розійшлася, від хлопчика. Таку саму я відчувала в Шедані, коли побачила початок трансформації Дорайна. Очі Кіра не почервоніли, вигляд ніяк не змінився, але щось сталося з його аурою. Тоді у посудину потекла енергія. Вона була звичайною, людською, спрямованою заклинанням, тому мені навіть почало здаватися, що хвиля мені примарилася. Але, звівши погляд на ректора, зрозуміла, що він теж її вловив. Сірі очі буквально вп'ялися з напівкровку, шукаючи дещо відоме тільки демонові.

Тим часом ваза наповнювалася. Я стежила за тим, як енергія перевалила за середину, але навіть не зупинила свого темпу. Ось уже три чверті. Майже повна.

Раптом пролунав гучний тріск, і посудина розлетілася осколками по аудиторії. Демон встиг закрити щитом дітей, але не Кіра. Декілька осколків вп'ялися йому в руку. Напівкровка злякано скрикнув і впав.

Я вмить підхопилася з місця і кинулася бігти вниз прольотом. Підскочила до хлопчика, одразу ж застосувала знеболювальне і знезаражуюче заклинання, а тільки після цього закотила рукави й почала акуратно витягувати уламки.

- Що сталося? - злякано пискнув Кір, здивовано розглядаючи відьомський амулет на моєму передпліччі.

- Третє завдання пройдено, - замість мене відповів голос над його головою. Аудиторія знову потонула в криках радості, сміху та оплесках. Застосовуючи загоєння, я посміхнулася:

- Ти трохи перестарався, але випробування пройшов. Ти молодець!

Свиток оголосив, що тепер треба чекати на завершення відбору в інших академіях і замовк на чверть години.

Геррі нервово стрибав переді мною, розмірковуючи про те, що інші могли впоратися швидше чи краще, місць мало, а Годамн взагалі Академія Проклятих і кому ми юродиві потрібні. Я відчувала як від напруги вібрують внутрішні органи. Хвилини тяглися дуже довго. Тому коли сувій знову ожив, всі вже були на взводі.

- За результатами відбору академія Годамн набрала сто сімдесят шість балів та посіла двадцять дев'яте місце.

Сувій знову згорнувся в кулю і його сяяння зникло.

Декілька хвилин всі мовчки обмірковували почуте, а потім вибухнули емоційним шквалом. Не стримувалися навіть викладачі, аплодуючи, сміючись і голосно перемовляючись між собою. Старшокурсники підхопили на руки Олівера й почали гойдати. Дівчата влаштували з Хейлі танці. Кіра, що ховався за спиною брата, вітали й намагалися потиснути руку.