(не) ідеальний чоловік - Катерина Орєхова

Спробувавши набрати Рому ще раз і знову почувши жінку-робота, я настрочив Кості повідомлення. 

"Костя, а Рома вже відпустив вас з пари?" 

“Так, йому хтось зателефонував і він відпустив нас за пів години після початку. А що сталося?" — одразу ж прилетіло від брата. 

“Ми просто домовлялися з ним зустрінеться після пар біля його машини, а зараз я не можу йому додзвониться, хоч його автомобіль тут.” 

“Принцеса, не стій на морозі! Скоріш за все, його в деканаті затримали, і він уже до тебе біжить. Зайди до нашого корпусу. Не мерзни!"

Так, швидше за все, Костя має рацію. Я просто себе накручую. Може, у Роми просто телефон розрядився, все буває. 

Я попрямувала до корпусу технарів, вирішивши зачекати на першому поверсі. 

Щойно зайшовши в хол, я побачила пару, яка стояла на сходах. Не могла не впізнати дівчину. Вероніка стояла на сходинку вище за чоловіка і притискалася до його грудей. Я трохи сповільнила крок, намагаючись зрозуміти, що це за чоловік. Він стояв до мене спиною і його трохи приховувала тінь. Зробивши два кроки вперед, я зрозуміла, що цей чоловік Рома, а ще він цілувався з Веронікою.