Хтива мрія. Книга перша - Єва Басіста
- Тобі подобається приносити своєму Господарю задоволення? - активніше бавиться з клітором. Солодить мій стан, мов дуже гірку каву цукром.
- Так, - прогинаю спину від задоволення та смикаюся руками.
- А чому? - стрімко наростає швидкість. Ледь не вібрує тим девайсом.
- Бо…
Як я же хочу сказати, що кохаю цього Господаря з незвичними вподобаннями в ліжку. Вимовити, що поцупив моє серце та посадив на невидимий повідець.
- Бо мені приємно, коли Господар задоволений, - вивертаюся від рухів. Якщо він продовжуватиме - я завершу. - Мені добре, коли йому добре…
- Мене це тішить, - відповідає та продовжує солодку муку. Роман доводить.
Я від оргазму закусую губку та здавлено стогну, заплющуючи очі, а на додачу отримую два удари по сідницях, які зараз зовсім неболючі, а навпаки…
Усім тілом падаю на стіл. Не можу більше триматися на руках. Не можу…
Глибоко та швидко дихаю, мов маю кисневе голодування, все всередині тремтить, а вуста дуже хочуть його поцілунок.
Бажають ніжності!
Але ще свого часу чекає третій падл… Із хутром. Саме від нього ловлю ніжність. Тоненькі волосинки пестять спину, сідниці та стегна…
Повністю розслабляюся.
- Рахуй у голос до п'ятнадцяти так, як йдуть секунди, - хапає Роман повідець та легенько тягне за нього. - Починай.
Вимовляю один, та йдуть удари цією «іграшкою». Сильніші за попередні та різкіші.
Але я продовжую рахувати. Вимовляю цифри, а Роман виконує свою примху на сто відсотків. Робить мої сідниці та стегна червоними, а скоріше жаристими…
- П'ятнадцять, - говорю я вже та відчуваю, що вже більше не можу… Та усе й припиняється.
Ударів нема, а падл летить на ліжко.
- Кінець, - лунає голос Романа, а за ними пестливі доторки. Гладить мене, заспокоює своїми діями та паралельно звільняє від наручників. Нічого тепер не сковує.
Розвертає до себе - я одразу накидаюся на нього з поцілунком.
Роман відповідає мені бажаним. Ніжно цілує, загортає у лагідні обійми, а там моя спина спирається на м’яке ліжко, а зверху він.
І я нарешті отримую своє. Отримую сповна та багато…
