Контракт на нове життя - Анна Ліє Кейн

- Мені час ґрунтовно взятися за лікування нервів, - пробурмотіла вголос і приклала холодні долоні до палаючих щік. Знову обернулася до дзеркала і мало не розплакалася.

"Я знаю, що ти бачила, де знаходиться артефакт" - з'явився напис на дзеркалі. Цей почерк був надто знайомий мені й тому тіло паралізувало, а по спині від лопаток до попереку прокотилася хвиля тремтіння.

Через кілька секунд мого мовчазного ступору напис зник, просто ввібрався в дзеркало, а замість нього з'явився інший: 

«Віддай його мені і я відпущу тебе».

- Так, я що все проспав? - поцікавився голос із сумки. Пухнаста голова Геррі висунулась назовні саме в той момент, коли другий напис випарувався слідом за першим. Звірятко здивовано озирнувся і спитав: - Чого це ти у вбиральні ховаєшся?

Відповіді він не дочекався. Ще кілька хвилин я просто вдивлялася в дзеркало, не бачачи в ньому більше ні Йозефа, ні якихось проявів його присутності, і думала про те, що зробила одне з двох: або свою найбільшу помилку, або вдале відкриття. Мала сама здогадатися, що в такі заклинання, як те, що чоловік застосував у Годамн, вшивають своєрідний маячок, який подасть творцеві знак, якщо хтось інший переглянув призначену йому інформацію. Налинула гірка образа від того, наскільки безглуздо я себе видала.

- Ель, щось знову трапилося?

- Ні, - впевнено мотнула головою, розвернулась і попрямувала назад до зали.

Йозеф не зміг подолати прокляття, на яке перетворилося його заклинання, він пробував його переглянути, але нічого не вийшло. Щоб не видати себе він не став вживати жодних заходів щодо знищення прокляття, а може й наситив його силою, сподіваючись, що через нього Годамн закриють, а вже тоді він легко дізнався б усе, що йому потрібно. Але деякий час тому його заклинання, яке чоловік уже, швидше за все, вважав неробочим, подало йому сигнал про те, що його розкрили. Чи відчув він мене відразу, чи приїжджав у Хаол, щоб переконатися, не знаю, але тепер я чудово розуміла, що в ті рази, коли мені здавалося, ніби я відчуваю його присутність, мені не здавалося.

- Елері, - Дорайн виявився поряд, обійняв мене за талію і підлаштувався до кроку. Ніжний теплий дотик змусив мене зіщулитися, а наступної хвилини захотілося притулитися до демона і розповісти про Йозефа, шлюб з яким я не могла розірвати навіть у власних думках, про те де закопаний артефакт і про те, що чоловік прагне отримати демонічний рубін.

- Всі справи вирішив, - продовжив Дорайн, зовсім не підозрюючи в яке річище звернули мої думки. - На решту святкових канікул я повністю у твоєму розпорядженні.

Натягнуто посміхнулася і хотіла відповісти щось нейтральне, але у бік ректора зробила крок демонічна пара.

- Містер ат Рогад, - з привітним вищиром звернувся один з чоловіків до мого супутника. Дорайн притис мене трохи ближче до свого боку, ніби захищаючи від незнайомців. По мені ковзнули два зацікавлені погляди. - Міс Міон, дуже радий вас бачити на цьому прийомі. Моє ім'я Салін ат Вурко, а це моя дружина – Ліара.

Жінка подивилася на мене і відвернулася, але жест її був не грубим, а скоріше від незручності. Шрам на лівій стороні обличчя, який вона намагалася приховати темним каре, важко було не помітити. Рана була серйозна, швидше за все з інфекцією, за несвоєчасно наданої допомоги демониця могла втратити око. Але все ж таки її оперували не найкращі цілителі, якщо залишили такий помітний рубець.

Салін більше не звертав увагу на мене, він заговорив з Дорайном, і голос його став саркастичним:

- Вам безперечно пішла на користь робота в Годамн. За ці пів року ви змінилися на краще.

- Дякую, містере ат Вурко. Це все, що ви хотіли мені повідомити?

- О, ні, звичайно, просто вирішив почати із приємного. Я сьогодні ненароком став свідком вашої розмови з Аргалом. Мені цікаво чому вам настільки не подобаються його ідеї?

- Від того, що вони є імперіалістичними й давно застаріли.

Я відчула, як м'язи Дорайна напружилися, хоча голос все ще залишався спокійним.

- Невже ви вважаєте, що ми з людьми можемо справді бути рівними? Після революції вони лише вибили собі право вважатися схожими на нас перед законом, - Салін кинув на мене співчутливий погляд, але швидко повернувся до теми розмови: - Чи не здається вам безглуздим вважати, що люди, обтяжені складними конструкціями заклинань та пасивною магією, здатні виконувати ті самі завдання, які справедливо доручені демонам? Розвиненіший і сильніший вид завжди займає панівну роль, хоча б для того, щоб забезпечити виживання всім.

- Невже зараз над головою містера ат Вурко нависла загроза вимирання? - поцікавився мій демон, у його голосі пробилися відлуння роздратування. Ректор не дочекався відповіді, він дивився опоненту в очі, говорив рівно, практично беземоційно: - Чи люди задумали нову революцію, а ви збираєтеся завдати превентивного удару по їхнім правам і свободам? Саліне, подумайте головою і назвіть мені хоча б одну вагому причину з чого я повинен слухати Аргала і вас. Заяви на кшталт: «Хочу, щоб довкола були всі раби, а я відчував себе великим демоном» - не є аргументом.

- В Аргала достатньо прихильників, - сказав Салін вже не так упевнено.

- А в мене все ще достатньо влади, щоб не слухати чуже маячіння. Прошу вибачити, Салін, Ліара, ми поспішаємо.

Дорайн легенько підштовхнув мене вперед і повів геть від дивної пари. Я озирнулася і на прощання зіткнулася з демоницею поглядом. Щось у ньому здалося мені дуже знайомим.

- Не звертай увагу, Ель. Таких, як він меншість.

- А що з його дружиною? - інтерес переважив тактовність. Я зацікавлено глянула на свого супутника. Дорайн змінився в обличчі, відвів очі, вимовив мало не з огидою:

- Ліара ніколи не вміла обирати чоловіків. Вона навчалася в Голданарі на курс старше за мене. Після закінчення академії вийшла заміж за людину і таємно виїхала з ним з Ізаріди. Повернулася вже такою. Айра допомогла їй втекти від чоловіка, який регулярно підіймав на неї руку, і повернутись до минулого життя. Невже тоді Ліара не бачила, що за людина виявилася поруч? А зараз?