Позашлюбна дитина генерального - Ірина Романовська

Але, якось непомітно, заплановані п'ятнадцять хвилин кави з Андрієм розтяглися на цілих дві години повноцінної вечері. Ми розмовляли про все на світі: роботу, кіно, мистецтво. Навіть смішні анекдоти звідкись спливли в нашому діалозі.

Андрій виявився напрочуд цікавим та приємним співрозмовником, він багато читає, і не лише робочої літератури, багато подорожує. А ще в нього, як виявилося, чудове почуття гумору.

Я одразу його попередила, що не шукаю одноденних чи вільних стосунків. Мене таке не цікавить. У мене є дитина. І якщо це його не лякає, то ми зможемо зустрітися ще раз.

Андрій, на щастя, не злякався. Ба більше.. він гідно витримав кілька місяців дещо дружніх побачень, допоки я насмілилася запросити його до себе на обід, щоб познайомити з сином.

Мені було важливо, щоб Тім теж знайшов спільну мову з Андрієм. Бо якби цього не сталося, то нам з Андрієм довелось би розійтись.

На щастя, найгірший сценарій знайомства важливих для мене чоловіків не відбувся. Андрій підкорив не лише моє серце, а й сина.