(не) ідеальний чоловік - Катерина Орєхова

Дівчина встала навшпиньки, намагаючись дістати коробочку з чаєм з верхньої полиці, а я подавився омлетом і трохи закашлявся. Крихітка відразу підскочила до мене, злякано заглядаючи в очі.

— Катю, — промовив я, як тільки зміг взяти голос під контроль. — Ти що без білизни?

Тут же побачив, як щічки Каті покриваються рум'янцем, який переходить на маленькі вушка і спускається вниз до шиї та грудей. Вона опустила голову вниз і почала нервово стукати край футболки.

— Я просто… — забурмотіла вона, ще не підводячи погляду. — Випрала свою білизну, а іншої в мене немає… Пробач, будь ласка…

Вона швидко пішла у бік виходу з кухні. Дівчина трохи тремтіла і явно мало не плакала.

Ідіот! Просто клінічний придурок! І чого я на дівчинку накинувся? Вона ж не розуміла, що зі мною відбувалося!

Я вловив крихітку за руку в той момент, коли вона була готова вибігти за двері. Ривком посадив її до себе на коліна, обіймаючи якнайміцніше і притискаючись губами до скроні.

— Крихітко, ти ж мене з розуму зводиш... — зашепотів їй у вухо. — Я ж не залізний, мені дуже важко стримуватися і поводитися пристойно.

Мої руки жили власним життям, вони трохи погладжували гладку шкіру стегна, просуваючись все вище і вище.

— Так не стримуйся, — прошепотіла Катя, самостійно притискаючись до моїх губ і зариваючись прохолодними пальчиками у волосся на моїй потилиці.

Її ініціатива збила мене з ніг, захлеснула з головою і не залишила жодного шансу. Розгорнув її до себе, опускаючись губами до ключиць. Катя теж часу даремно не втрачала - схопилася за край моєї футболки та потягла її вгору, змушуючи мене підняти руки.

— Все має бути не так, — промимрив я, цілуючи її вилиці й підводячись до вуха. — А де ж наше ідеальне побачення?

— До біса побачення! Потім влаштуєш мені романтик з рожевими тюльпанами, — Катя пригорнулася до мене ще міцніше, проводячи губами по жилці, що билася на шиї, розганяючи пульс.

Остання здорова думка покинула мене, як тільки я опустив малу на все ще розібране ліжко і накрив своїм тілом.