(не) ідеальний чоловік - Катерина Орєхова

— Не правда! — вигукнула я, але вловила в Роминих очі смішки. — Я одягала їх для тебе, це був наш ідеальний вечір… — пробурмотіла я, заливаючись фарбою ще сильніше.

— У нас ще буде наш ідеальний вечір, навіть не сумнівайся, — Рома припав до моєї ключиці, пестячи її. А я відчувала, як шкіра починає горіти під його губами. Не хотілося, щоби він зупинявся. — Чорт! Здається, мені час на пробіжку.

— На пробіжку? — я зовсім не вловила зв'язок між нашими поцілунками та жаркими обіймами та пробіжкою. — Ти ж не любиш ранковий спорт...

— Мені треба провітрити голову, заразом і каву тобі принесу, — Рома легко підвівся з ліжка і допоміг мені встати. — Ходімо, я тобі швидко все покажу.

Рома показав мені що як влаштовано у квартирі, і, дивлячись на ванну, я зрозуміла чим займатимуся поки Рома буде бігати. Простора ванна кімната так і манила мене. Хлопець показав мені на чисті рушники та сказав, що я можу взяти щось із його речей.

Дивлячись мені прямо в очі, Рома натягнув на себе толстовку та кросівки. Я пройшла з ним до виходу з помешкання, де він швидко притиснувся до мене губами та вискочив за двері. Іноді я не розумію чоловіків.

І тільки повернувшись до дзеркала, я зрозуміла, що змусило Рома буквально втекти з власної квартири. Я була в білизні, дуже відвертій білизні, і мені навіть на думку не спало щось на себе накинути поки хлопець показував мені квартиру.