Той, хто вбиває - Кріс Тведт

— Того вечора ти чув усе, що говорилося у стодолі, — повів я далі. — Перед самісінькою твоєю появою з темряви я запитував Юдіт, навіщо вона вбила Геллє. Вона загинула, не встигнувши відповісти.

Юсеф стояв під палючим сонцем; відколи я заговорив, він ні на крок не зрушив з місця. День пахнув живицею і свіжоскошеною травою. Десь у морі татахкав допотопний дизельний двигун. Тут було затишно й мирно. Але постать Юсефа з опущеною сокирою у році вселяла тривогу.

Отак він, мабуть, стояв тоді в пітьмі кошари, раптом подумалось мені. Прислухався, вичікував слушного моменту, зважував усі «за» та «проти» і наважився пожертвувати Юдіт. Вона його кохала, але для нього була лишень пішаком у грі.

— Голослівні припущення і звинувачення — більш нічого, — озвався нарешті Юсеф. — Ти не маєш ніяких доказів!

— Це — правда. Але ж так усе й було, хіба ні?

Він не відповів, лише відклав набік сокиру, присів навпочіпки біля цуцика, почухав за вушками, погладив спинку.

— Ось купив собі собаку, — тихо сказав він. — Її також звати Моллі. Бо навіщо придумувати інші імена... «Моллі» нічим не гірше за інші. Вона ще маленька, але дуже мила собачка. Правда, Моллі? — звернувся він до песика, чухаючи вушка. — Гарна дівчинка! Моя маленька гарна дівчинка...

Юсеф глянув на мене знизу вгору, оскалився по-змовницькому, ніби ми двоє хлопчаків-друзяк, які замислили чергові збитки.

— Розумієш, вони самі не завжди знають, чого хочуть. Думають, ніби прагнуть надійності, захисту, компліментів, поваги, рівноправності, але я бачу їх наскрізь. Я знаю, що їм потрібно насправді, чого вони палко жадають у глибині душі, і я їм це даю...

Собача попискувало від щастя.

— Так-так, Моллі, — Юсеф далі чухав її. — Я даю їм те, чого вони потребують.

Раптом його погляд заціпенів, немов стверд. Він зненацька схопив цуценя за загривок, брутально перевернув на спину. Моллі пронизливо заскавчала від страху й розпачу. Другою рукою Юсеф стиснув її за горло.

— Ти ж знаєш, Бренне, щоб добре виховати сучку, треба навчити її, хто господар у хаті. Як цього не зробиш, дозволиш їй хоч на мить забути, що ти головний у її житті, то дуже ризикуєш: вона почне ухвалювати рішення самостійно. А тоді, трясця її матері, усе може трапитися. Тоді доведеться покласти край вибрикам.

Він говорив спокійним голосом. Відпустив собача. Моллі, лежачи на спині, благально дивилася на Юсефа й жалібно скавуліла.

Я не зводив з нього погляду, і хоч сонце припікало в спину, день поволі темнів і крижанів.

«Навіть коли зло, не криючись, крокуватиме світом, ти його не розпізнаєш», — сказав мені Рікард Гарріс.

Може, він і мав рацію, хтозна...

Але нині я його побачив.

Кріс Тведт (1954) — відомий норвезький письменник, який пише у жанрі кримінального роману. Народився в м. Берген. За фахом юрист. Практикував як адвокат, але з 2005 року займається виключно написанням книжок. Тведт — автор дев’яти детективних романів, у шести з яких головним героєм є адвокат Мікаель Бренне. Книги Кріса Тведта перекладені у семи країнах.

Роман «Коло смерті» у 2010 році отримав премію Riverton — найпрестижнішу в Норвегії літературну премію за найкращий детективний роман.

Колишній рок-музикант, який був засуджений за насильство, після звільнення із в’язниці стає успішним письменником. Але коли його літературну наставницю знаходять вбитою, підозра падає на нього. Відомий адвокат Мікаель Бренне переживає не кращі часи в своїй професійній діяльності, тому погоджується взятися за таку резонансну справу, проте програє її.

Чи вдасться головному герою відновити свою репутацію, не втративши життя?

Шанувальникам творчості Кріса Тведта буде цікаво не тільки знову зустрітися з улюбленим персонажем Мікаелем Бренне, а й ознайомитися з особливостями норвезької судової системи.

Примітки

1

Американський злочинець, серійний убивця, особа якого стала уособленням зла в масовій культурі. — Примітка перекладача.

2

Головне управління поліції Норвегії. — Примітка перекладача.

3

Нема результату — немає оплати — англ.