Пробуджена Енея - Галина Сергіївна Лозко
При цьому абстрактної Язици не існує. Всі природні Язици є органічними частинами того або іншого Роду: є Арійські Язици, Тюркські Язици, Семітські Язици і т.д. Арійські Язици – “природні гілки Арійського Родового Дерева”, коріння якого, як він вважає, знаходиться в Арараті. Більшість Арійських Язиц у своєму імені зберігають родовий початок – корінь Ар- у різних видозмінах: Іранці – Аріан, Елліни – Аріан, Ірландці – Айріш, Осетини – Алани, Германці – Алемани, Вірмени – Армени і т.д.
Слак Какосян описав цілий пантеон араратських Богів і Богинь, серед яких Айг (High) – Вогненний (вогненарожденний Бог); Артавазд – Бог Арта. Іноді поняття Артавазд уживається разом з ім’ям Мігр (Митра) – Бог Арта Мігр; Астхік (Астра) – Богиня Любові, якій присвячується Свято Любові – Вардавар; Аралез – міфічна істота з собачим тулубом і людською головою, який лікує рани і оживлює убитих на полі битви; Ваагн – від Vah (Бог), Agn (вогонь) – Бог Вогню, потужності (позитивної енергії), тотожний іранському Вератрагну, ведійському Агні, слов’янському Сварогу, германському Одіну (Вотану); Мігр (Митра) – Бог миру, правосуддя та тотожний йому Артавазд – Бог Божественних Законів; Тир – Бог мудрості; Вішап – Змій, Бог темряви, символ Космічної Зими; Яхва – підземний Бог, символ негативної енергії (протилежний Ваагну); Титани – носії негативної енергії, сини Яхви.
Свята вірменських язичників відновлені за Араратськими переказами. Вважають, що Ваагн народжується через кожні десять тисяч років, з першим весняним Сонцем. Тому в перший день Весни святкують Народження Ваагна як Новий Рік. Нині за літочисленням вірменських рідновірів 9580 р. з дня Народження Ваагна. Космічний Рік триває десять тисяч Земних років. Космічна Весна на Землі виражається сильним накопиченням Космічної Енергії, завдяки чому тануть крижини на полюсах і починається Всесвітній Потоп. Вірменські язичники вірять, що дуже скоро наступить Космічна Весна – вже явно видно її прикмети, – на Землю хлюпне могутня космічна Енергія, народиться Ваагн (Агні, Сварог, Вератрагна, Одін).
Святкується Затік (дослівно, Відособлення) – свято весняного зачаття природи, присвячена Богоматері Анаїт. Є також свято тотожне нашому Купайлу – Вардавар, свято Любові, присвячене Богині кохання Астхик. Відзначають і Свято плодозбору, що також присвячене Богоматері Анаїт. Відроджуються Бойові спортивні ігри Навасард, на зразок грецької Олімпіади.
Пантеїзм у Республіці Марій Ел
Невеличкий народ із самоназвою марі сформувався близько V – X ст. на Поволжі як автохтонне населення цього регіону. Зберігся народний переказ про плем’я мерено, яке вже у VI ст. займало Волго-Окське межиріччя. В ІХ ст. цей народ почали називати чимерами (“чистими мерями”), а з ХІ ст. вони відомі як чимар, черемиси. У період Х – ХІІ ст. ця угро-фінська етнічна група зазнала етнокультурного впливу Волзької Булгарії, а з ХІІІ ст. – монголо-татарського іга. Нині народ марі складає всього 626 тисяч осіб, серед яких марійською мовою розмовляють понад 539 тис. чоловік.
У 1551–1552 р. марійці увійшли до складу Московського царства, після чого, за царя Івана Грозного, були насильно охрищені. Однак вони досить довго дотримувалися своєї етнічної релігії, і за царського, і за радянського режиму зберігаючи свою природну віру чимарій (дослівно “нехрищений”), ховаючи її в сферах родини від стороннього ока. Тому і нині, всього за чотири століття офіційного християнства, вони ще не втратили свою етнічну релігію остаточно, зберігаючи її у формі “двовір’я”, поки не забули рідну мову. Хоча швидка русифікація протягом ХХ ст. поступово витісняла з життя і побуту марійців узвичаєні здавна традиції, реалії етнічного світу і природного світогляду.
Слід зазначити, що марійська мова довгий час була безписемною, обслуговуючи лише внутрішні потреби етнічної спільноти. Бездержавне життя невеликої етнічної групи не могло реалізувати свої етнокультурні прагнення. Оскільки в державні плани Російської імперії не входила підтримка етнічної культури, то марійці, включені в російський науково-культурний процес, навчалися лише російською мовою. Волею долі склалося так, що ідею створення марійської писемності вперше реалізував українець В. Пуцек-Григорович, викладач Казанської семінарії, який у 1775 р. на основі російської абетки склав марійську граматику. Перші літературні твори написані марійською мовою його учнями-марійцями. Це були переважно релігійні (християнські) оди та кантати.
Основоположниками марійської національної літератури лише на початку ХХ ст. стали С. Чувайн, М. Герасимов-Мікай, М. Мухін [166. 80].
Нині країна має назву Республіка Марій Ел. Відродження етнічної релігійної традиції почалося лише після розпаду Радянського Союзу. Священики марійців, карти, строго дотримуються давньомарійських канонів, сповідують многобожжя (космічних і природних Богів), здійснюючи тиш (моління) у Кюсото (священних гаях), яких у республіці налічується близько 360.
Громадські богослужіння здійснюються на чолі з головним священиком Онавуй біля Анапу (священного дерева). Найвищим священним ритуалом вважається Осінній вищий бал, що здійснюється раз на п’ять років. На це свято з’їжджаються паломники з усіх округів Республіки Марій Ел. Вважається, що Кюсото допомагає віруючим зцілитися, зберегти культуру і духовність молодого покоління [338. 126–127].
Особлива увага приділяється вихованню дітей в дусі національної релігії. На уроках народознавства школярі вивчають рідні традиції, які залишаються язичницькими, виготовляють народний одяг, готують обрядові страви (шаньга, мєлна, когль, тугара) і вчаться використовувати їх в обрядах [238]. Традиційні етнічні вірування марійців політеїстичні, досить розвинутий культ предків, культ дерев (особливою пошаною користується ялина). Головних Богів (духів) Природи дев’ять. Марійці відновлюють культ Подателя Життя (Вершителя Долі), Матері Землі, Матері Води, Матері Сонця та ін.
Хоча основна увага у відродженні рідної віри в Марій Ел належить сім’ї, де культ предків є одним з найшановніших (напр., поминальні обряди), однак уже з 1991 року почав діяти Марійський релігійний центр “Ошмарій-Чимарій юмиюла рудер”, а також налагоджено співпрацю з язичницькими конфесіями Росії. Лідерами марійського язичництва є Юрій Калієв (Марійська релігійно-культурологічна організація “Сорта”) та Алєксєй Юзикайн (марійський релігійний центр “Ошмарій-Чимарій”, член Священної Ради).
У своїх статутних документах марійські язичники ясно вказують мету своєї діяльності: “Організоване марійське релігійне об’єднання “Ошмарій-Чимарій” є виразником давніх марійських поглядів, в основі яких покладено ідеї тісної взаємодії людини і природи, турбота про високі моральні якості людини, без грубого втручання в навколишнє середовище... Головним об’єктом пошанування та ідеалізації у марійців є Сонце, Мати-Земля, Вода.
