Мед для Ворона - Селена Рейні
Денис вдячно кивнув і узявся до їжі. Але цього разу без фанатизму.
– Обід я приготую сама. Вечерю теж.
– Дякую.
– Все що завгодно, аби ти знову не перетворювався у дегустатора.
Чоловік засміявся.
– О котрій ти поїдеш по змінний одяг?
Тепер Денис з насторогою глянув на неї.
– Я не хочу тебе покидати.
– Зі мною все в порядку, – заспокоїла його.
– Тоді може поїдеш зі мною? Подивишся, де живу я?
– Згодом. Сьогодні в мене ще є робота. Повинна здати кілька ілюстрацій для книжки казок.
– Що ж, тоді я швиденько. Візьму змінний одяг, загляну у новий ресторан і повернуся до тебе.
Дівчин згідно кивнула. Піднялася, щоб прибрати зі столу, але чоловік спинив її.
– Якщо ти годуватимеш нас, то прибиратиму я.
Доки він набирав воду для миття посуду, вона увімкнула планшет і почала малювати.
– Гарно, – проказав, заходячи їй за спину і витираючи руки рушником.
Софія мило усміхнулася.
– Це лише чернетка. Згодом додам кольори та деталі.
– Покажеш, коли закінчиш. Ну, я побіг.
Софія побачила, як він схиляється над нею, а тоді відчула, як його губи торкаються її щоки.
Ворон вибіг на двір.
А дівчина оторопіла. І що це щойно було? Так і не зумівши пояснити собі легкий, прощальний і абсолютно невинний поцілунок Дениса, вона ще кілька хвилин сиділа в прострації, а тоді врешті змусила себе взятися до роботи.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно